Професійні торговці мають на біржі свої звичні місця; першими серед них є греки — нерухомі й мовчазні, мов сфінкси, вони сидять навпочіпки за своїми мисками з густою баландою, плодом їхньої праці, їхніх комбінацій та їхньої національної солідарності. Греків залишилося вже дуже мало, але вони зробили вельми важливий внесок у формування обличчя концтабору та міжнародного жаргону, який тут є в ужитку. Усі знають, що caravana — це казанок, а la comedera es buena значить, що юшка добра; слово, яке означає загальне поняття крадіжки, klepsi-klepsi, явно грецького походження. Ці нечисленні залишки єврейської колонії в Солуні, які розмовляють двома мовами, іспанською та грецькою, і які чим тільки не займаються, є взірцями конкретної, земної, усвідомленої мудрості, в якій зливаються традиції всіх середземноморських цивілізацій.
Мудрість ця у концтаборі реалізувалася у систематичних і добре обміркованих крадіжках, захопленні теплих місць, а також здобутті монополії на бартерній біржі, але через це не варто забувати, що завдяки своїй огиді до даремної жорстокості, своїй дивовижній переконаності в тому, що людську гідність можна зберегти принаймні потенційно, греки у таборі були найбільш згуртованою, а під цими оглядами й найбільш цивілізованою національною спільнотою.
На біржі можна знайти фахівців з крадіжок на кухні — кишені їхніх курток завжди надимаються якимись таємничими потовщеннями. Якщо ціна на баланду майже стабільна (півпайки хліба за літр), то квотування ріпи, моркви та картоплі надзвичайно примхливе і дуже залежить, між іншими чинниками, також від сумлінності та корумпованості чергових сторожів на складах.
Продають тут і махорку. Це відходи тютюну у вигляді твердих трісок, які офіційно продаються у кантині, пакетиками по п’ятдесят грамів, за «преміальні талони», що їх у Буні роздають нібито кращим працівникам. Роздають їх нерегулярно, дуже скупо і явно несправедливо, так що більшість талонів врешті-решт опиняються, прямим чином або ж через зловживання владою, у руках капо та промінентів; проте преміальні талони Буни ходять на табірному ринку як валюта, а вартість їхня змінюється у строгій відповідності до законів класичної економії.
Були періоди, коли за преміальний талон можна було купити одну пайку хліба, потім — одну з чвертю, а навіть одну з третиною; у певний день курс дійшов до півтори пайки, але тоді запаси махорки в кантині перестали поповнювати і, за браком покриття, валюта ця впала раптом до чверті пайки. В інший період спостерігалося зростання курсу з однієї особливої причини: зміни охорони в жіночому блоці після прибуття контингенту здорових польських дівчат. Бо преміальний талон дає також право доступу в жіночий блок (кримінальним та політичним, але не євреям, та вони від цього обмеження і не страждають); зацікавлені стали швидко й активно їх скуповувати, що спричинило ревальвацію, яка, зрештою, тривала недовго.
Мало хто серед звичайних гефтлінгів намагається здобути махорку, щоб курити самим; переважно її виносять з табору, і вона опиняється в цивільних працівників Буни. Ось досить поширена схема «комбінації»: зекономивши якимось чином пайку хліба, гефтлінг інвестує її в махорку; тоді обережно зв’язується з цивільним «аматором», який купує махорку, здійснюючи оплату готівкою — тобто, кількістю хліба, вищою від вкладеної початково. Свій прибуток гефтлінг з’їдає, а раціон, що залишився, знову пускає в оборот. Подібні спекуляції встановлюють зв’язок між внутрішньою економікою табору та економічним життям зовнішнього світу; коли випадково настав перебій у постачанні тютюну цивільному населенню Кракова, факт цей, подолавши бар’єр з колючого дроту, який відділяє нас від решти людства, тут же вплинув на ділову активність у концтаборі, спричинивши виразне піднесення курсу махорки, а отже, і преміальних талонів.