Одна секція нашого табору призначена саме для тих цивільних працівників усіх національностей, які мають перебувати тут протягом більш чи менш довгого часу за свої незаконні стосунки з гефтлінгами. Ця секція відділена від решти концтабору колючим дротом і називається E — Lager, а її мешканці звуться E — Häftlinge. «E» — це перша літера слова Erziehung, яка означає «виховання».
Усі описані досі комбінації базуються на контрабанді матеріалів, що належать концтаборові. Тому есесівці намагаються суворо придушувати їх — навіть золото наших зубів є їхньою власністю, бо незалежно від того, чи вийняте воно з щелеп живих чи мертвих, усе воно раніше чи пізніше опиняється в їхніх руках. Тому природно, що вони роблять усе можливе, аби золото не покидало меж концтабору.
Але крадіжкам як таким керівництво концтабору ніяким чином не запобігає. Це доводить відверте потурання, з яким есесівці ставляться до контрабанди в зворотному напрямку.
Тут загалом все простіше. Ідеться про те, щоб вкрасти — або перехопити вже вкрадені — різноманітні знаряддя, інструменти, матеріали, вироби тощо, з якими ми щоденно маємо справу в Буні під час роботи; пронести їх ввечері у концтабір, знайти клієнта і здійснити обмін на хліб або баланду. Така торгівля точиться надзвичайно інтенсивно; єдиним і нормальним шляхом постачання деяких товарів, необхідних для нормального життя в таборі, є крадіжка в Буні. Типовими прикладами є крадіжки мітел, фарби, електричних проводів, шмаровидла для взуття. Прикладом може слугувати торгівля шмаровидлом.
Як ми вже згадували, концтабірні правила велять, щоб взуття щоранку було намазане шмаровидлом і почищене, і кожен блоковий староста відповідає перед есесівцями за виконання цього правила людьми з його бараку. Тому можна б припустити, що кожному баракові періодично видають це шмаровидло, але це не так — тут працює інший механізм. Треба ще сказати, що ввечері кожен барак одержує трохи більшу кількість баланди, ніж сума належних йому пайок; зайвину на свій розсуд розподіляє блоковий староста, який насамперед обдаровує своїх друзів та підопічних, а потім наділяє прибиральників, нічних охоронців, контролерів вошей та всіх інших промінентів на посадах у бараці. Те, що залишається (а кожен тямущий блоковий староста вміє зробити так, щоб щось залишалося завжди), витрачається на покупки необхідного.
Далі зрозуміло: ті гефтлінги, яким трапиться в Буні нагода наповнити свій казанок машинним мастилом (чи чимось іншим — годящою для цієї мети вважається будь-яка чорна і масна субстанція), прийшовши ввечері в табір, систематично обходять бараки, поки не знаходять блокового старосту, який не має цього товару або ж хоче запастися ним на майбутнє. Зрештою, кожен барак переважно має свого звичного постачальника, з яким домовлено про постійне щоденне відшкодування, за умови, що він постачатиме шмаровидло щоразу, як запас його буде кінчатися.
Щовечора біля дверей усіх Tagesräume терпляче стовбичать гуртки постачальників; годинами вони стоять під дощем або снігом і збуджено обмінюються інформацією про коливання цін та вартість преміального талона. Час від часу один з них відходить від гурту, іде ненадовго на біржу, а відтак повертається з останніми новинами.
Крім уже названих, є ще безліч інших товарів, які можна знайти в Буні і які можуть придатися в блоці, сподобатися блоковому старості чи зацікавити промінентів. Жарівки, щітки, звичайне мило і мило для гоління, напилки, кліщі, мішки, цвяхи; продають тут і метиловий спирт, з якого роблять питво, і бензин, який використовують для примітивних запальничок — незвичайних досягнень таємного концтабірного ремісництва.
У цьому складному переплетінні крадіжок і переходу краденого з рук в руки, яким сприяє глуха ворожнеча між есесівцями та цивільним керівництвом Буни, першорядна роль відведена Ка-Бе. Ка-Бе є тим місцем, де опір найменший, клапаном, через який можна найлегше обійти правила і уникнути нагляду начальства. Усі знають, що саме санітари викидають на ринок за низькою ціною одяг та взуття померлих і селекціонованих, яких вивозять в Біркенау голими; саме санітари й лікарі виносять в Буну виділені їм сульфаніламідні препарати, продаючи їх цивільним за продукти.