— Що сталося? Чому в тебе таке обличчя?
— Я не раз мав таке за ці два роки і, мабуть, матиму і в майбутньому.
— Скажи мені, — просила Людмила. Так само й Оскар, і Ередіа, що закінчували у Вер’єрі останні готування й дивилися на Сусанну, що зайшла з газетою «Le Monde» в одній руці, мокрій, як і вона сама, засмученою ганчіркою.
— Вони вбили Ламарку, — проказала Сусанна, бодай раз схильна перекладати, не нарікаючи, — бразильська влада офіційно заявила про смерть революційного керівника.
— Вибач, якщо скажу, що не знаю, хто це, — мовила Людмила, — але я читаю відповідь на твоєму обличчі. Вибач, коханий.
— Не може бути, проклятуща курва їхня мати, — аж нетямився Ередіа, вирвавши в Сусанни газету і одразу повернувши її. — Читай далі, не може бути, але читай.
— «Він спав під деревом разом зі своїм помічником Жозе Кампосом Барретасом і своєю подругою Ярою Явельберґ, як раптом їх оточили зо два десятки агентів Центру операцій внутрішнього захисту».
— Внутрішній захист, — повторив Ередіа, відвернувшись і розглядаючи крізь фіранки сад і кедри.
— Ох, — зойкнула Людмила, шукаючи навпомацки пляшку поміж паперів і подушечок. — Вибач мені, Маркосе.
— «Згідно з офіційною версією, Жозе Кампос першим відкрив вогонь, але був убитий кулеметною чергою. Одразу після цього вбили Карлоса Ламарку. Знову-таки за повідомленням влади. Яра Явельберґ, побачивши, що немає змоги втекти, наклала на себе руки».
— Як ясно, як досконало, — зітхнув Оскар. — І більше нічого, справді.
— Як ти хочеш, щоб я знав його, полячко, Бразилія далеко від Кордови.
Ередіа й далі, обернувшись плечима, дививсь у садок. Оскар думав, що ніч буде довга. Сусанна вирізала статтю й поклала до портфеля. Але ніч виявилась недовгою, спершу подив Люсьєна Вернея, що побачив, як заходить Людмила, Ґладіс була спантеличена непрощенним браком мате в заміському французькому будинку, такого не повинно бути, Людмила все чекала, щоб Ґомес пояснив Люсьєнові Вернею накази Маркоса, партія в шахи між Оскаром і Ередіа, між Ередіа і Ґомесом, між Ґомесом і Монікою, менади на кухні, поки не споночіло, бо потім погасили світло в усьому домі, не годиться, щоб пенсіонери, мовчазний розподіл завдань і постів, мат Ередіа за вісімнадцять ходів, не пий одним духом, південноамериканські дикуни, моя бабуся подарувала це моїй матері на роковини, цим насолоджуються крапля за краплею, Господи, Ґомес і Моніка нічия. По стежині проїхав автомобіль, усі аж притислися до підлоги, і то абсолютно марно, бо ніхто не міг побачити їх, тієї миті вони запитали себе, чи мурахи не випередили їх, чи не стежить за ними поліція, починаючи від бірюзового пінгвіна і промов в Орлі, Люсьєн Верней пояснив, що це авто одного з пенсіонерів, о восьмій годині перший тур сандвічів із вином, це бургундське п’ять років спало в погребі, в тебе часом не важка рука, бо потім усе двоїтиметься / Все гаразд, заспокойся, тут усе походить із часів Піпіна Короткого, цікаво, чи ця салямі втратила свій смак після страху, якого зазнала під Ватерлоо / Добра салямі завжди має запах парфумів, але треба досягти певного рівня цивілізації, щоб відчути його / Отакої, для пояснень краще глянь у словник / Любий, я не мала б казати тобі цього, але, якщо ти не стежитимеш за цим слоном, тобі смерть / Дивися на свої фігури і дай мені програти самому / Гаразд, а тепер що ти робитимеш? / Хай йому грець! / Сигарети запалюйте далі од вікон, я не довіряю жалюзі, а зрештою, нікому / Він бачив усі фільми про Джеймса Бонда / Ходімо, сказала Сусанна Людмилі, ходімо на кухню.