За якийсь час їй розповіли, що бачили мене з іншою, і ми посварилися, та ще два роки продовжували смоктати й лизати одне одному в різних екстравагантних місцях. Хоч і не зустрічалися. Ми любили одне одного власною спотвореною любов’ю.
P. P. S. На четвертому курсі вона вийшла заміж за якогось коротконогого мудака, і я так і не трахнув її.
• 12 •
Коли я подавав документи для вступу в університет, до мене підійшла дуже гарно вдягнена сім’я (тато, мама й донька) і запитала, як пройти кудись. Тридцять хвилин перед тим я і сам запитував таке в інших, отож відповідь була в мене напоготові. Я відповів і показав пальцем для кращого навігаційного ефекту, куди їм слід іти. Батьки зиркнули на доньку та сказали їй чекати, а вони сходять заповнять документи й повернуться. Що ж, я вже знав, що такі моменти марнувати не можна.
Її звали Ірина. Вона була дуже засмагла, носила брекети, окуляри, мала кучеряве волосся і, здається, непогану фігурку. Одягнена в білу сорочку, котра личила її шоколадному обличчю, вона здавалась приємною та симпатичною, але аж ніяк не сексуальною. Іра була задроткою та ботанкою і теж любила всякі занудні наукові штуки. За десять хвилин ми добряче розсмішили одне одного й обмінялися номерами телефонів. Та на горизонті раптом з’явилися її батьки. Дівчина відійшла від мене на кілька кроків і припинила спілкування.
«Їбануті батьки», — подумав я, виправдовуючи її дивну поведінку.
Моє життя вирувало, і я щодня з кимось знайомився, тож про Іру забув дуже швидко. Аж поки за два чи три місяці не побачив її в кінці маршрутки, якою добирався з корпусу в гуртожиток. Коли я обернувся, Іра вже гляділа на мене. Я відчув, що вона вже певний час чекала, коли я нарешті озирнусь і побачу її. Коли це сталося, її обличчя розтягнулося в широкій брекетній усмішці. Я всміхнувся у відповідь. А поки дійшов від зупинки до гуртожитку, мені прийшло смс: «Була рада тебе бачити». Я відповів взаємністю й запросив погуляти. Вона погодилася і сказала, що сама напише час. Не збрехала.
Усі дні від ранку до вечора в неї були розписані репетиторами, заняттями, гуртками чи навчанням, тому дівчина виділила мені годинку о 9 ранку в суботу.
Це був повний пиздець, а не людина. Батьки просто загнали її у світ без особистого життя. Свій ефект це дало: Ірка була дуже ерудована й начитана. Вона часто зверхньо скаржилася, що їй нудно з іншими, бо вони тупі. Я ненавидів зверхність, але підіграв і сказав, що чудово її розумію. Я був менш начитаним, зате значно кмітливішим. Моя стратегія була простою: постійно тикати в неї фактами, яких вона не знала; це повертало її на землю. Ми так і бачилися: годину раз у тиждень на вихідних. Через це я в п’ятницю не міг побухати з пацанами. Мені було б соромно прийти до неї з похмілля. Тим паче, що вона одразу кинула б мене (за її словами), якби взнала, що я п’ю чи палю.
Раз вона мені зізналася, що закохалася в мене, бо ще ніхто й ніколи не здавався їй мудрішим за неї саму. Це була неправда. Але пофіг… Я вперше за кілька місяців обійняв її за талію та притягнув до себе. Рукою відчув щось не дуже приємне. Її тіло на дотик виявилось абсолютно не пружним. У мене склалося враження, що Іра колись була дуже товстою, а зараз схудла та в одязі здавалася стрункою, хоча під ним ховалися складки шкіри… Мабуть, так і було. Вона почала труситися й тяжко дихати. Я поцілував її, і вона застогнала, а потім штовхнула мене й пішла додому (ми завжди гуляли в парку поруч із її помешканням).
Повернувшись у гуртожиток, я побачив повідомлення: «Це було зайве». Але мені було взагалі по цимбалах. Те, що відчули мої руки під її одягом, дуже налякало мене, тож я вирішив припинити з нею спілкуватися, тим паче ці її напади зверхності до інших…
P. S. Іра ще дуже довго мені писала й «виділяла» час уже не тоді, коли їй вдавалося, а коли я хотів би зустрітися. Я її морозив. Вона просила десь чотири місяці, а потім почала якусь несусвітню помсту: вишукувала в мережі всіх, із ким я спілкувався, і писала різні дурниці, прагнучи якось дискредитувати мене. Моїм друзям було пофіг.
P. P. S. За два роки я побачив її на одній із дискотек. Вона поправилася десь на 30 кілограмів і стала вдвічі більшою. Ірина підійшла й розповіла, що відтоді в неї нікого не було.
«Так у нас із тобою теж нічого не було», — подумав я і вирішив, що обов’язково буду ліберальнішим із бажаннями своїх дітей.