— Гм, якщо тобі треба його видрукувати, то можеш зробити це в мене.
— Чесно? Я буду дуже вдячна! Я ходила до голови студради, але той хер кудись подівся, хоча подруга казала, що він іще не поїхав.
Я всміхнувся та сказав: «Так, він іще той хер».
Закінчивши із яєчнею, я подякував, помив посуд і поставив на місце, передбачене для нього (в усіх гуртожитських кімнатах є таке).
— Ну, що, йдемо друкувати?
— Пішли!
Ми піднялися на мій поверх і попрямували у блок, де я мешкав. Коли ми підійшли до дверей, Інна почала сміятися:
— Та ти гониш… Ну ти й хер!
P. S. Увесь той день ми провели разом. І наступний. І два наступних також. Ми навіть не хотіли роз’їжджатися. Четвертого чи п’ятого дня ми випили пива й піднялися до мене. Вона дуже мене заводила, бо я все ще не міг змиритися з думкою, що Інна не старша за мене. Я сприймав її як свою викладачку філософії абощо. Вона була дуже вродлива й доглянута, особливо руки. Це були зразкові пальці піаністки. А короткі різнобарвні шортики, які вона щодня вдягала, давали мені змогу вдосталь насолодитися шикарною дупцею.
Ми лягли на вузьке студентське ліжко, переплелися руками й ногами та почали жадібно цілуватися. Інна зловила мене за член поверх джинсів. Він уже давно був твердим, але я все ніяк не міг наважитися щось із нею робити. Інна точно не була незаймана. Це порушувало моє правило. Та пручатися чи зізнаватися їй у своєму дебільному правилі я теж не міг.
— Я вже не можу, — сказав я.
— Я теж, — зірвавши ґудзика на джинсах, мовила Інка, стягуючи з мене штани.
Вона заковтнула мій член дуже глибоко, десь аж у нетрі своєї прекрасної душі, і засмоктала його так, як ніхто й ніколи більше не смоктав. Це було дуже глибоко.
Я кінчив десь за 30 секунд, так і не зрозумівши, що сталося.
P. P. S. У той день у неї були місячні. А за день ми роз’їхалися на літні канікули і з часом забули одне про одного. У наступному навчальному році вона приходила до мене щось друкувати й кілька разів позичала гроші. Ми навіть не пробували зближуватися.
На четвертому курсі вона ще раз у мене відсмоктала, і я, якщо чесно, навіть не пам’ятаю, як саме це було.
Ось так я розігрів свій сніданок.
• 14 •
На другому курсі університету в мене з’явився мотоцикл. Насправді його придбав мій батько, та я швидко повідомив, що люблю кататися більше, і забрав транспорт собі. Утім, я усім казав, що придбав його сам. Я не мав, де тримати мотоцикл, тому вступив у байкерський клуб. У мене з’явився гараж, друзі серед дорослих і серйозних чуваків, а ще шкіряний жилет із різними крутими нашивками, точнісінько як в американських фільмах. Це було круто! Я цілими днями катався на байку та спалював літри бензину без жодної конкретної цілі. Просто радів життю й намотував кілометри. Увесь час, який не витрачав на заняття й навчання, я був на колесах.
Одного разу, повертаючись увечері у клубний гараж, я зупинився на світлофорі. Стояти треба було довго, десь 50 секунд. Я стукав по майже пустому баку та вдавав барабанщика з рок-гурту. Хтось засміявся. На тротуарі стояла дівчина та знімала мене на камеру. Я показав їй великого пальця й, коли загорілося зелене, до упору повернув ручку газу та, припіднявши переднє колесо, рвонув уперед. Секунда, дві, три, чотири… «Чувак, ти придурок? Що ти робиш?»
Я глянув у дзеркало. Окрім мене, на дорозі не було нікого. Розвернувся через подвійну суцільну й поїхав назад. Побачив краєм ока її, знову перетнув смугу, вискочивши на тротуар, підкотився до неї та заглушив мотик.
— Кльове відео вийшло?
— Яке відео?
— Ну, ти ж мене щойно знімала.
— Я? Ви щось плутаєте, — відповіла вона мені на «ви».
Дуже висока та струнка, одягнена в білу напівпрозору сукню, крізь яку виднілися кубики її пресу, ця дівчина була дуже спортивна. Її худе обличчя, наче вона не доїдає, і майже повна відсутність грудей ніяк не псували її зовнішність. Дівчина була класна.
— Як це «плутаю»? Я стояв на світлофорі, а ви мене знімали, — підіграв я їй, звертаючись на «ви».
— Та ні. Я записувала відео на передню камеру. У нас таке завдання на театральному.
Я зніяковів.
— Блін, вибач, — я знову перейшов на «ти».
— Та нічого, класний моцик.
— Дякую, як тебе звати?
— Женя.
Я стрельнув у неї номерок. Повз проїхала машина міліції та посигналила мені мигалкою. Провокувати їх і далі я не став.
Наступного вечора я написав Жені кілька смс і двічі зателефонував. Вона не відповідала. За день я повторив ці операції ще раз — без результату. Ще одна спроба теж виявилася невдалою. На четвертий день від неї прийшло смс: «Вибач, ти мені сподобався, але в мене є хлопець». Руйнувати пару я не хотів, але дівчина надто мені засимпатизувала, щоби просто відпустити її, тож написав: «Усього одна зустріч, коротка, будь ласка». У відповідь отримав: «Гаразд, одна».