Ми провели прекрасний вечір, гуляли й розмовляли. Я був дуже обачним, отож усе було тільки на високі теми чи простий побут: жодних вульгарних чи відвертих тем. Вона мені подобалася. Але як перейти бодай до поцілунків, я й гадки не мав. Одного разу я спробував заговорити про секс, дуже віддалено та натяками. Мене зразу поставили на місце. Бляха-муха, та що ж з тобою не так?
Прогрес відбувся одного теплого вечора. Ми гарно та довго гуляли, їли морозиво, яке я придбав за останні бабки, що залишилися з писанини у блозі, та просто насолоджувалися приємною бесідою. Однак мені дуже хотілося більшого. Вона була надто класною, щоб отак просто ходити і триндіти.
Запахло цвітом аличі. Це чудовий запах, маю вам сказати. Ми зупинилися під деревами з маленькими біло-рожевими квіточками, які своїми гілками утворювали над нами своєрідну арку.
— Давай потанцюємо! — запропонував я.
— Класна ідея, я за!
Я приобійняв її трохи міцніше, ніж того потребував танець, і понюхав шию Лєри (вона теж пахла квітами. Дуже тонкий і вишуканий аромат). Здається, Лєра відчула, як я вдихнув його. Шкіра дівчини змінила рельєф. Я провів своїми пальцями по внутрішній стороні її руки від долоні до ліктя й відчув, що в неї мурашки. Від цього мурашки з’явилися й у мене. Я поцілував її шию, потім вухо, відтак прикусив мочку й ледь-ледь застогнав… Мені справді було дуже добре. Це тривало секунд десять.
Потім вона відштовхнула мене та сказала: «Пішли в гуртожиток».
Мені здавалося, що я зробив щось не так, але було вже до сраки. Ці тонкі дотики були неймовірними. Запах квітів та її ніжної шкіри. Ум-м-м-м. Усередині все стискалося й літали метелики. Вона потягнула мене за руку в мою кімнату. Я не дуже любив, коли це робили в гуртожитку, бо головним тут був я. Вона зачинила двері та жбурнула мене на скрипуче пружинне ліжко, залізла на мене, зняла свою сукню, поклала мою руку на свої налиті груди з величезними сосками, розстебнула ширінку й почала мені дрочити. Це було дуже круто й еротично, естетично я отримував велике задоволення, але дрочка насухо — не найприкольніша річ у світі.
— Ти можеш його наслинити? — запитав я.
— Сам наслини.
— Ок, — я плюнув на руку та зволожив твердий і вже дуже червоний член, на якому от-от тріснули б судини.
За декілька хвилин я кінчив, сів поряд із нею та зі звислим членом й не одягаючи штани запитав її:
— А ти?
— До весілля — ніякого сексу.
— І куні?
— І куні!
P. S. Здається, Валерія дотримала слова. За рік вона вийшла заміж за дуже милого хлопчину, й усі її подальші фото в соцмережах були тільки в хустині. Ще за рік у неї народилася дитинка й вона покинула університет. Лєра була прикольною. Людина слова.
• 17 •
Коли всі мої друзі пішли записуватися на військову кафедру, щоб у майбутньому відкосити від армії, я пішов записуватися на відбір для літньої роботи вожатим у дитячому таборі. Зазвичай туди йшли дівчата для отримання педагогічної практики, а я з товаришем пішов по приколу. Він був румуном, і я так його й називав. Румун теж був незайманим, і з часом у нас склався наче якийсь спір-змагання: хто довше таким залишатиметься.
Відбір на цю роботу був загальний: усі всіх бачили — хто справляється, а хто лажає. Жюрі ставило незручні питання й дивилося, як конкурсант реагує:
«Що ви робитимете, якщо ви зайшли в кімнату, а дитина мастурбує?»
«Що ви робитимете, якщо дитина влаштує голодування?»
«Що ви робитимете, якщо дитина зізнається вам у коханні?»
Я набрехав у всіх відповідях, і жюрі почуло те, що хотіло почути, тому мене взяли одразу. Румун трохи помудохався, бо відповідав чесно, але його теж узяли. Деяким дівчатам відмовили, й ті плакали. Ще інші приходили сюди вже вдруге або втретє. Здається, ця можливість була для них дуже привабливою. Мені навіть стало трішки жаль, що я дістав своє місце так швидко і просто.
Кількість місць була обмежена, й за останні три-чотири слоти тривала вже справжня боротьба, ледь не бійка. Останньою своє місце вибила Світлана. Я чув, як вона представлялася, й запам’ятав її ім’я.
Вона вчилася на фізичному факультеті, була на кілька сантиметрів нижчою за мене, мала ластовиння й миле дитяче обличчя. Тіло струнке й без зайвих понтів. Вона була простою та приємною. Сексом від неї не пахло, проте внюхувалася доброта. Я приклав би її до рани ще тоді, до нашого знайомства. Дивишся на людину й розумієш, що вона добра. Спокійні очі, сором’язлива усмішка, часто схрещені руки. Це була тиха, приємна та нерозбалувана дівчина зі щирою усмішкою. Я таких іще не зустрічав. Здавалося, це єдина людина, в якій немає чортів. Я слухав її виступ і офігівав, наскільки вона вірить у краще й не бачить у людях усього того лайна, яке ті постійно носять у собі. Для мене вона стала зачіпкою у світ без гівна (я завжди хотів бути добрим до всіх, але не завжди вдавалося. Рідко вдавалося, якщо чесно).