Ми кайфували, як ніколи раніше, і коли я накінчав їй на животик, ми обоє зізналися, що це найкраще, що було в нас у житті.
P. P. S. Того разу Катя не кінчила. Ми з нею спілкувалися десь чотири роки. Вона ніколи не кінчала. Спершу я гадав, що річ у мені, і якби не інші жінки, я б і далі так думав. Кінчила вона зі мною лише раз, коли ми поїхали за кордон і кохалися в людному місці. Згодом і це нам не допомагало. А за багато років, коли я час від часу п’яним приїжджав до неї, щоби просто потрахатися, вона зізналася, що це був єдиний оргазм у її житті. І тільки тому вона дозволяла мені щоразу приїжджати і п’яним входити в її ідеальне тіло.
• 23 •
Робота в літньому таборі закінчилася, й у мене ще був тиждень або два, щоби насолодитися канікулами вдома. Дехто залишився працювати там і на осінню зміну, я ж приїхав додому, дуже засмаглий, підтягнутий і накручений на пригоди. Сів на мотоцикла й кілька днів катався на ньому з наметом, падаючи на нічліг то тут, то там.
Мені зателефонувала мама:
— Тут тобі запрошення на весілля прийшло.
— На коли?
— Дурні якісь, так пізно запрошують. Наступного тижня вже.
— Ок, дякую, па-па.
На четвертий день мандрівки я вже був брудний, як чорт, удосталь насолодився природою, вітром і самотністю, а ще закінчувалися бабки, тож узяв курс додому.
Одружувався мій університетський друг із села. Не люблю сільські весілля. Ці всі шатра, намети, палена горілка, несмачна їжа й дурні музики «гоп-ца-ца». Але друг є друг. Я зателефонував, привітав його і сказав, що буду.
Поки молодята в церкві слухали преподобного, молодь гуртувалася за дзвонами і щось тринділа. Там було троє-четверо хлопців, молодших за мене, ще троє ровесників і кілька старших. Ну, і ще десь шестеро дівчат у напущених сукнях. Одна з дівчат була рудою і якось відрізнялася від інших. Правда, я не одразу зрозумів чим.
Усі стояли півколом. Старші курили. Я був осторонь, десь за метрів 20 від цієї компашки, отож не дуже чув, про що вони розмовляли. Синхронно докуривши, старшаки розвернулися і пожбурили свої недопалки в урну. Один із них влучив. Двоє — промазали.
«Косі козли», — подумав я.
Попри всю свою гімняність, у мене є правило: «Ніколи не смітити, особливо на вулиці». Через це в мене всю молодість усі кишені були забиті папірцями, чеками й обгортками. Учити жити цих недоумків я не мав наміру, та й не зміг би, мабуть. Отримати люлєй на сільському весіллі легше, ніж обісцяти асфальт. Я мовчки підійшов до урни, підняв ці два недопалки і доставив їх туди, куди вони мали потрапити, розвернувся й пішов за церкву до лавочки. Найстарший, лисий, щось спробував мені сказати, але я, не повертаючи голови, махнув йому рукою, і ми зустрілися поглядами тільки тоді, коли я вже сидів на лавочці. Його погляд був тупим, як у риби.
Коли всі вже напилися і почалися примітивні конкурси від примітивного тамади, я підсів до якогось старого діда, випив із ним по чарці якоїсь дуже міцної шняги і запитав його, хто він для мого друга. Дід сказав, що він — дід.
— Зрозумі-і-іло, — протягнув я, а сам відвернувся і ледь помітно заржав.
З-за дальнього кута стола на мене дивилася та руда і всміхалася. Я піймав її погляд і тицьнув пальцем у себе, відтак поперебирав опущеними вказівним і середнім пальцями, показуючи слово «ходити», і ткнув на неї. Вона кивнула. Я попрощався з дідом, встав і почимчикував до дівчини. Дорогою надибав частково розтоптану мініатюрну ромашку, зірвав її, дмухнув і заховав за спину.
До дами я прийшов уже з квітами.
— Це тобі, — протягнув я дівчині ушатану ромашку.
— Дякую, ти вже двічі дивуєш мене, я — Віка.
— Приємно познайомитися, радий чути.
Я зрозумів, чим вона відрізнялася від інших. Дівчина була вдягнена не в сукню з випускного, а в звичайну, гарну й обтислу, котра підкреслювала її фігурку. Вікторія була середнього зросту, їй набігло вже під 30 років, мала дуже блакитні очі та голос телеведучої. Я на мить уявив, як вона своїм шикарним голосом даватиме мені вказівки під час сексу: «Швидше, ще, ще, глибше, не зупиняйся, трахни мене, сучий ти сину…». Вона була кльова!
Ми трішки поговорили, Віка тричі поскаржилася, що невиспана й хоче спати, бо вчора весь день допомагала мамі на городі. Мешкала вона в обласному центрі, але інколи приїжджала в село допомагати мамі після смерті батька.
— Так чому ти тут сидиш?
— Автобус із гостями поїде в моє село аж за дві години.
— Це далеко?
— Десь п’ять кілометрів.
— Чи можу я запросити вас на п’ятикілометрову прогулянку?