— Так, авжеж, кілька днів без проблем, я до твоїх послуг.
— Ой, дякую, ти мене дуже виручиш.
— Забрати тебе з аеропорту?
— Ти найкращий, дякую.
У той час я вже продав свій синій джипчик і придбав беушне спортивне купе. Тож чисто по приколу купив невеличкий букет космій і зранку поїхав зустрічати свою давню подругу.
Впізнати її було легко: висока, струнконога, дуже засмагла, овальне обличчя з пухкими великими устами, на бороді маленька ямка, й та сама коротка зачіска — каре. Вдягнута вона була у блакитні шортики та блузочку, які суперсько підкреслювали засмагле тіло. Дівчина побачила мене із квітами й побігла назустріч. Багажу не було. Я провів її до авто, відчинив двері й допоміг сісти.
Ксюха дивилася на мене й ніяковіла.
— Ти так змужнів.
— О, а ти як… — загадково протягнув я.
— Ну, як ти тут?
— Все ок, а ти?
Оксана глянула на подаровані квіти й почала рюмсати. В її очах і сльозах був відчай. У погоні за мрією молода приваблива дівчина вплуталася в авантюру з підробними документами й зараз, не маючи шляху назад, удруге встрягає у цю саму пригоду.
Переліт був довгим, отож я відвіз її в ресторан і нагодував. Потім, не запитуючи її, ми поїхали в торговий центр, і я придбав їй легку курточку, туфлі та сукню. Дівчина слухняно бігала за мною і міряла все, що я просив. Пізніше ми приїхали до мене, і вона довго приводила себе до ладу. Повечеряли ми в ресторані на набережній, я заспокоїв її, мовляв, усе буде добре, ще кілька днів — і все повернеться на свої місця.
Я лукавив. Ця ідея з пальоними документами була повною туфтою, тим паче тоді вже існували легальніші шляхи перебратися у Францію. Дівчина була стривоженою і щасливою водночас, але хороше вино й устриці зробили свою справу.
Ми погуляли вечірнім містом і поїхали до мене. У нас був хороший настрій, тож увімкнули кіно, я роздягнувся до трусів, як зазвичай це роблю в себе вдома.
— А можна мені теж? — запитала Оксана.
— Любой капріз… — філософськи відповів я.
Оксана стягнула з себе сукню й опинилася на ліжку лише в червоній мереживній спідній білизні. Я таке не люблю, але білизна була справді класна, на її худому засмаглому тілі вона мала вигляд, наче з буклета модного паризького журналу. Мені засвербіло.
— Дякую, ти дуже добрий до мене.
— Я просто роблю те, що має робити хороший друг у такий момент.
— Я можу тобі якось віддячити?
Я завис і проаналізував, чи можу бути з нею відвертим…
— Що ж, я б хотів покохатися з тобою.
— Навряд чи це вдасться, — Оксана відсунула одну ногу ледь убік і показала кінчик ниточки від тампона.
— Трапляється, — сказав я і всміхнувся.
— А можна, я щось спробую? — дуже невпевнено запитала моя француженка.
— А в мене є вибір?
Я лежав, спершись спиною на стіну. Дівчина розмістилася в мене між ногами та стягнула труси. Взяла в кулак мої яйця, стиснула їх спершу легенько, а потім сильніше. Мені залишалося мовчати і спостерігати. Вона продовжувала стискати з різною силою, інколи відтягуючи їх на себе, так, щоби головка напружувалася.
«Що вона чудить?»
Оксана підсунулася трохи ближче й лизнула член під головкою. Це було… солодко. Далі полизування синхронізувалося з потягуванням і стисканням яєчок, і я відчув дивну пульсацію внизу живота. Це не було схоже ні на мінет, ні на дрочку, ні на секс. Мій член наливався кров’ю, наче його хтось накачував. Вона продовжувала лизати і стискати яєчка доти, доки в мене не сіпнулася нога, тоді вона глибоко ковтнула член і буквально за шість-сім рухів змусила мене кінчити.
Дівчина задерла голову й демонстративно показала, як сперма стікає її губами в рот. Потім смачно ковтнула, облизалася і, як справжня гурманка, витерла кінчиком пальця кутик рота.
Це був ідеальний естетичний десерт.
P. S. Вона дуже швидко отримала нові документи й уже за два дні повернулася у Францію в пошуках власної долі. Тепер мені здається, що всі француженки володіють технікою химерної дрочки.
• 32 •
Ви чули колись про аукціони побачень? Кльова штука, скажу я вам. Люди публікують свої фото з коротким описом, а інші пишуть ціну, яку готові віддати за побачення з цією людиною. Якщо ставка вигравала, то ви мали змогу зустрітися з обраною персоною, втім, останнє слово лишалось за особою, котра розмістила лот, а не за тим, хто зробив ставку, тож можна було й нічого не отримати. Усі зібрані гроші йшли на благодійність. І корисно, і приємно.