Інна багато часу проводила в залі, займалася різними стрибками на джамперах, йогою, танцями, пілатесом та іншими штуками. Я великий фанат жіночих грудей, але значно більше люблю прекрасні жіночі обличчя. Немає нічого гарнішого за усмішку вродливої жінки. Інна була дуже милою, наче її намалював художник.
— Привіт, Мала! — я прийняв запит і одразу ж написав.
— Привіт, Діду! — кльово відповіла вона.
— Ти вже закінчила всі уроки сьогодні?
— Ха-ха-ха, дуже смішно.
Авжеж, вона давно закінчила школу, я це знав, але дражнити не перестав. Ми почали згадувати шкільні приколи. Потім попліткували, поговорили про інтереси, музику, кіно, літературу, трохи навіть зачепили теорію змов. Наші зацікавлення сходилися майже в усьому. Обмінялися відеоприколами, поскидали меми, пограли в питання, почали записувати одне одному голосові повідомлення і кидати фотки.
Я глянув на годинник: 3-тя ночі. Ми провели в безперервному діалозі майже 12 годин. Я сказав їй про це. Ми обоє офігіли, адже не помітили плину часу, бо було неймовірно цікаво спілкуватися.
Так тривало три дні, аж до кінця тижня. Я не думав ні про що інше, тільки про розмови з Інною. Вона мешкала поруч із містом, де ми ходили у школу, а це було далеко від столиці.
— Що ти робиш на вихідних? — запитав я.
— Ще нічого не планувала, а ти?
Я відкрив сайт замовлення квитків на потяг і придбав три найдорожчих квитки в «люксі»: один до столиці та два з. Перший квиток «з» був того ж дня, тільки ввечері. Інший — через день.
Я не відповів на її запитання, лише надіслав ці три квитки. Вона довго мовчала. Я пішов приготувати собі щось поїсти. Десь за 30 хвилин бринькнула відповідь.
— У мене шок.
— Де ти так довго була?
— Я трохи плакала.
— Не варто, ти чого?
— Ти купив два квитки, щоб я сама могла обрати, чи залишитися у тебе?
— Схоже на те.
— Можеш квиток у той самий день повернути, я залишуся.
Я зустрів Інну на своєму беушному спортивному купе з маленьким букетом о 6 ранку. Вона мала пожмаканий вигляд, але дуже гарний. Ще кращий, аніж на фото. Я обійняв і підняв її. Вона була легенькою, мов пух. Не опускаючи її, почав кружляти. Я справді був дуже радий її бачити.
Ми трахалися просто безбожно. У всіх позах. У всіх місцях. На ліжку, дивані, столі, балконі, пральній машині, у коридорі, під деревом, на капоті авто.
Інна була маленькою, тому я входив дуже глибоко, вона так стогнала, що я затуляв їй рота рукою, і вона збуджувалася ще більше. Це була просто нескінченна єбля. За два дні ми зловили десь 20 оргазмів на двох.
P. S. Вона приїжджала до мене тричі. Щоразу тем для розмов ставало дедалі менше, а секс тьмянів. Зрештою ми посварилися, і я не придбав четверту пару квитків.
• 36 •
На початку місяця я придбав нове авто, а беушне купе залишилося для поїздок вихідного дня. Новому автомобілю — нова музика, вирішив я і, щоб спеціально не їхати в магазин, позичив флешку, щоби закачати туди треки. Так трапилося, що я позичив її на вічне віддавання у своєї подруги, абсолютно успішно про це забувши. За якийсь час дівчина об’явилася і попросила віддати носій. Я возив його в авто, тож швиденько під’єднав до ноута, стер усе зайве та поїхав до офісу подруги. Вона вийшла до мене не сама, а з колегою, з якою вони йшли на обід.
— Привіт!
— Привіт, це Руслана, моя колега.
— Привіт, Руслано, будемо знайомі.
Нова знайома мала вигляд директорки з фільмів про крутих бізнесвумен. Гострі риси обличчя, довге темне волосся, мінімальний строгий макіяж, худа статура, гострий ніс, тонкі, наведені темною помадою губи, офісний піджак і штани. Довершували картину окуляри. Вона була або директором офісу, або порноакторкою з фільму про директора офісу. Мені таке подобалося.
Руслана відповіла коротко й без усіляких знаків уваги:
— Навзаєм.
До вечора ця жіночка в образі суворої директорки не йшла мені з голови. Я вже щось фантазував. З нею мені не потрібні були б навіть рольові ігри. Вона й так була суцільною грою.
Увечері того ж дня я написав подрузі:
— Слухай, будь другом, дай її номерок.
— Ха-ха, а вона запитувала мене за тебе.
— Та ну? Не гони.
— Чесно.
— Ух ти, а що запитувала?
— Чи ти серйозний.
— А ти що?
— Збрехала.