— Ха-ха-ха-ха, дякую.
— Зачекай, я перепитаю в неї.
Схоже, що Руслана дозволила дати її номер.
Гра ставала цікавішою. Я витримав триденну паузу й написав (не хотів бути тривіальним чи нетерплячим).
Ми стали писати по п’ять-шість речень на день, не з моєї вини. Це вона тримала такий темп. Я регулярно її кудись запрошував і отримував відмови. Так тривало десь два тижні й почало мені набридати. Зрештою я рознервувався і згадав, що письменник (хоч і по приколу). Виділив трохи часу й розписав наше побачення:
— Він буде вдягнений у костюм, пальто й капелюх у стилі 50-х років… Вона носитиме сукню кольору… він зустріне її з квітами… набережна… захід сонця… віддзеркалення зір у воді… вино… прогулянка… танець на містку… прощальний поцілунок.
І просто надіслав їй. Три дні панувало мовчання, і я не смів щось писати, а четвертого мені надійшло повідомлення з адресою і часом.
Я вивчив про всяк випадок власний сценарій, придбав квіти, забронював столик і навіть помив авто. Приїхав дуже заздалегідь.
Руслана вийшла до мене у спортивних штанах і куртці. Я стояв із квітами в костюмі, пальто й капелюсі у стилі 50-х років. Вона прямувала до мене й тупо ржала. Я теж почав сміятися. Це був хороший початок.
Той вечір ми провели майже за моїм сценарієм і дуже довго сиділи під її будинком в авто. Вона була наче моя строга вихователька з дитсадка: дуже різка, справедлива й місцями мила. Попри свою натуру, мені було складно наважитися поцілувати її. Це було справді як у фільмі: ми взаємно подолали шлях між нашими устами, дуже повільно, десь за пів хвилини, і коли торкнулися — накинулися одне на одного. Я відчув, що ця жінка дуже голодна. Вона довго трималася, але зараз скинула всі свої лати й була готова впустити мене в себе.
Ми перелізли на заднє сидіння, і я однією рукою розстібнув її бюстгальтер. Вона так само однією рукою витягла пасок із моїх штанів. За мить вона вже лежала на спині, вперши ноги в дах автомобіля, а я трахав її, наче звір, якого надто довго тримали без самиці. Вона була мокра, і я відчував, як шкіряні сидіння авто теж мокріють. «Ця шикарна сучка вже встигла помітити нову тачку», — подумав я і пришвидшився. Вона стогнала, наче її не трахали вже три роки.
У неї були непогані груди, нічого особливого, але в цій позі і за цього освітлення вони мали дуже спокусливий вигляд. З ними були зручно гратися, тож я почав стискати їх, притягуючи її тіло назустріч своєму члену. Він був глибоко у ній, і вона це відчувала.
За мить вона відзвітувала:
— Тільки попробуй зупинитися, і я тебе вб’ю, я зараз кінчу…
Я так збудився від цих слів, що тут же витягнув член і спустив у серветку. Вона дивилася на мене з люттю. Я пригнувся та закінчив почате язиком і пальцями.
P. S. Ми з Русланою зустрічалися до кінця року й ніколи не сварилися. Потім я попросив її про ділову послугу, а вона, відверто кажучи, провалила цю справу. Внаслідок конфлікту почуття охололи, і після розставання ми більше ніколи не бачилися.
• 37 •
Я завжди був упевнений, що сайти знайомств створили для невдах. Але недавно бачився зі сестрою, вона була щаслива й одружувалася з хорошим хлопцем. Вони познайомилися саме на такому сайті.
«Що ж, мабуть, не таке вже й гибле діло». Я розпитав у неї, на якому саме сайті вона сиділа, отримав парочку варіантів і зареєструвався. Залив фотки з часів, коли ще був гарним і юним, і почав ставити лайки дівчатам. За весь день у мене чомусь ні з ким не відбулося збігу. Невже я такий стрьомний? Мені було невідомо, як таким чином люди знайомляться, тому, коли ввечері у мене нарешті з’явився метч, я одразу взяв бика за роги й запропонував зустрітися. Її звали Мішель. Вельми незвичне ім’я для наших країв.
— Ха-ха-ха, ти жартуєш? А поспілкуватися? Ти хочеш просто зараз зустрітися?
— Так, чому ні? Поспілкуємося наживо. Де ти живеш? Я куплю нам морозива і приїду. У тебе там поряд є лавочка?
Потім я зрозумів, що зазвичай люди, перш ніж побачитися, певний час спілкуються. Тож мій надмірний ентузіазм здався їй дивним. Але щирість перемогла.
Вона написала мені адресу парку поряд із її будинком.
— Ура! Я буду за 20 хвилин. Тобі біле чи шоколадне?
— Таке, як і собі братимеш.
— Ти мені вже так сильно довіряєш?
— Ага, точно, давай, чекаю.
Я приїхав за чотири хвилини до призначеного часу. Мішель була пунктуальною. Ми теревенили про те, хто чим займається, де були та що бачили. Після півночі стали скаржитися одне одному на речі, що нас турбують. Я розповів про безсоння і невміння відпочивати. Дівчина розповіла, що змушена жити з колишнім в одній квартирі, бо не має грошей, щоби з’їхати. Вона зізнавалася, що це була її помилка: він лише тричі дарував їй квіти, й Мішель сама не знала, чому так довго з ним зустрічалася, схоже, вона стала заручницею ситуації.