— І що? Він зараз отам удома? І ти з ним спатимеш?
— Так, він там, у нас дві кімнати. Ми не спілкуємося.
«Дивна херня», — подумав я.
Але Мішель була простодушною. Вона з тих людей, до яких хотілося проявляти жалість. По-своєму гарною і милою, проте геть не всміхалася. Кутики її уст наче западали вниз. Волосся було середньої довжини, не густе й не рідке. Вона носила оверсайз, і зрозуміти, яке в неї тіло, було важко. Єдине, що я встиг помітити, — це те, що вона мала порівняно довгі тонкі пальці з хорошим манікюром. Узагалі, хоч вона й була вдягнена, як бідний тинейджер, усе було абсолютно чистим, напрасованим та акуратним. Я не одразу це помітив. Між нами не було жодного інтиму чи просто близькості. Ми просто допізна розмовляли та довго їли своє морозиво, поки те не почало танути.
Наші офіси були неподалік, отож ми почали ходити разом на обіди, інколи пили каву. Вона щоразу мала вигляд тинейджера, але дуже охайний. Навіть біла підошва її кедів не була зашарканою, як у всіх інших 99,9 % людей. Вона була як нова — білосніжна.
— Ну, як ти там? Досі живеш із колишнім?
— Я вже відклала трохи грошей, бракує тільки на перший внесок.
— А скільки там? — нахабно запитав я.
Вона трохи зашарілася, але назвала суму.
Увечері я взяв з собою ці гроші і, коли ми гуляли, простягнув пачку купюр:
— Мішель, візьми, будь ласка, ти стаєш мені близькою, я хочу, щоби ти почала нове життя.
Вона стояла й вагалася.
— Бери, бери, поки я не передумав.
Вона обійняла мене й поцілувала в щоку.
За два тижні вона запросила мене до себе. Це була маленька квартира із круговим плануванням на околиці міста. Коли я зайшов усередину, в мене стався шок. Кожне крісло, вазон, взуття, одяг, подушка, покривало, сумка стояли в настільки строгому порядку, наче це був план-схема, а не реальне житло. Вона приготувала нам вегетаріанську вечерю і подала страви до столу. Я не помилився. Усе на тарілці стояло так, наче це мали фоткати на кулінарний конкурс.
Ми їли, пили вино й говорили про те, як добре жити самому. Після вечері я подякував і пішов у вбиральню. Повернувшись, побачив вимитий посуд, заправлену скатертину й вирівняні стільці. «Вона хвора на голову», — подумав я. Але ця її хвороба мені подобалася. Мені було дуже комфортно в такому досконалому порядку.
— Що ж, вітаю з оновленням! Бажаю гарно почати нову сторінку життя! — промовив я, прямуючи у прихожу, щоб одягнутися.
— Ти не залишишся? — жалібно витиснула з себе Мішель.
Я на мить задумався, як краще відповісти. Авжеж, я хотів би їй присунути тут і зараз, але дивна інтуїція підказувала цього не робити.
— Слухай, це твоє нове житло, думаю, буде правильно, якщо ти сама проведеш цю ніч і повністю насолодишся тишею і самотністю. Здається, у тебе давно її не було.
Мішель сприйняла це так, як я хотів.
— Дякую, може, ти маєш рацію. У цьому щось є.
— Запрошуй мене завтра, якщо захочеш.
— Запрошую, ти приїдеш?
— А у нас буде піжамна вечірка?
— Ха-ха-ха, усе для тебе.
Наступного вечора Мішель зустрічала мене у вечірній сукні та на підборах. У квартирі горіло багато ароматичних свічок. До цього моменту я бачив її тільки в оверсайзі.
«Воу, а вона хорошенька», — подумалося мені. Туфлі підкреслили її худі ніжки та зробили їх витонченішими, сукня облягла тонке тіло, й те мало теж прекрасний вигляд, груди були маленькі, але припідняті пушапом, отож манили сексуальністю, а нафарбоване личко стало стервознішим. Вона була привабливою. Сьогодні мені не хотілося її шкодувати. Мені хотілося її.
Я підняв Мішель на руки й поніс у спальню. На шторах була мотузка, що їх стягувала. Я зірвав цю мотузку і зв’язав руки дівчини. Вона була моєю. Я стягнув її трусики, заліз під поділ сукні та почав лизати.
Мішель крутилася і сіпалася, повторювала:
— О боже… Що ти робиш?
Я не слухав, мені там подобалося. Там було дуже чисто й гарно пахло. Дівчина прогнулася у спині, майже стаючи на мостик, мене вже боліли вилиці, я натискав язиком іще сильніше, аж поки Мішель не ахнула й не обм’якла, упавши попою на ліжко. Вона голосно і глибоко дихала. Це був її перший куні.
Я поцілував її і пішов випити вина. Мішель лежала нерухомо в тій позі, у якій впала після оргазму, десь хвилин 10.
— Я хочу тобі зробити ЦЕ, але-е-е-е… не в-в-вмію. Я дивилася відео, але не пробувала ніколи.
Я роздягнувся, ліг поруч і почав тикати своїм пальцем в ерегований член, показуючи на чутливі ділянки й розповідаючи, що і як робити. Вона вчилася, трохи зачіпала його зубами, пробувала ковтати, мало не блюванула на мене, потім лизала, дрочила, стискала, шарпала туди-сюди. Мій стояк відважно терпів це пів години, а потім, без належної стимуляції, почав згасати. Я розвернув Мішель рачки й добряче відтрахав, кінчивши на гарну худеньку спинку. Вона просто стояла на колінах й ахкала. Мені це не дуже подобалося, а от їй — дуже. Це все її вражало. Здається, вони з її колишнім були не надто великими експериментаторами, тож вона звикла до трохи іншого сексу. За тиждень Мішель установила брекети, й усе стало ще гірше. Деякі дівчата непогано пораються і з ними, але не вона.