— Не знаю, якщо хочеш, можемо спробувати.
Це мало бути дуже цікаво.
— Давай я запхну банан у презерватив, і спробуємо, ти не проти?
— Давай.
Потай я радів, що Катя така дивачка. Я наче повернувся у дитинство. Ось який він — дух експериментаторства. Я узяв половинку банана, натягнув на неї презерватив і всунув у дівчину. Вона напружилася і вистрелила цим примітивним замінником члена десь на 20 сантиметрів. Ми сміялися, як діти, і цілий вечір фантазували про те, чим іще вона могла би стріляти. Це було круто.
P. S. Колишній зробив їй пропозицію. Вона порадилася зі мною, і я зізнався, що в цьому змаганні програю. Ми потрахалися на прощання і розійшлися. Більше я ніколи її не бачив.
• 40 •
Це був останній, шостий, курс університету. Я уже геть мало вчився, а тільки працював і займався власними справами. Наближався випускний. У столичних студентів була класна традиція: вони влаштовували вечірку з диджеєм на кораблі, який до ночі курсував річкою туди-сюди. Ця вечірка так і називалася: «Кораблик». Про неї ходили жахливі чутки, і я ніколи не розумів чому. Вечірка — то й вечірка, тільки на кораблику, що тут такого? Утім, мабуть, щось мене постійно відлякувало в ній. Отож за два роки навчання я так і не потрапив на «Кораблик». Це був мій останній шанс.
Вечірка мала власні правила, які опосередковано й робили її такою шаленою.
Не було можливості запізнитися. Корабель просто відчалював, і все.
На кораблі не продавали алкоголь, тому молодь брала його із запасом.
Вийти передчасно ти не міг, отож перебував на кораблі до кінця. Тому залишитися тверезим було неймовірно складно, адже випивали весь алкоголь, якого приносили забагато.
Спершу всі розсілися за столиками й корабель відчалив. Увімкнулася музика, й народ потихеньку став випивати й насолоджуватися річковою мандрівкою. За годину я із друзями випив увесь алкоголь, який у нас був, і пішов шукати нову компанію. Це було легко. Майже з-за кожного столика хтось гукав і запрошував: «Випий разок із нами». Я прийняв пропозицію столика, де дівчат було більше, ніж хлопців. Познайомився з усіма і тут же забув імена. Усіх, окрім Яни.
Ми пили й говорили про універ, викладачів, плани на майбутнє тощо. Час до часу я звертався до Яни, щоби продемонструвати їй свою увагу. Ніхто із присутніх не зауважив цього. За дві години ВСІ на кораблі впилися. Усі кутки були зайняті парами, що зажималися, цілувалися і пхали руки одне одному у труси. Лунали п’яні вигуки.
Я захотів сцяти. До туалету вишикувалася черга десь із 20 людей: усі штовхалися, ржали і кричали. У туалеті справляли нужду одночасно семеро хлопців: четверо зливали в унітаз, а ще троє — у рукомийник. Іще кілька пробували посцяти через борт, обсцикаючи собі штани. Бризки їхньої сечі падали людям на голови.
На танцмайданчику хтось упав на підлогу й не міг підвестися, прохожий молодик вилив на нього трохи віскі, а потім випив із горлянки з тієї ж пляшки. Якась дівчина пищала. Це був Содом і Гоморра.
Яна була високою блідою дівчиною з маленькими сіськами і дещо викривленим носом. У неї було коротке волосся і худорляві руки. Але чомусь вона мені подобалася більше за інших… Точно, вона була без ліфчика, й у неї з-під майки тілесного кольору стирчали соски. Вона була наче гола. Вона сварилася із якимось чоловіком. Це був член екіпажу, і він кричав на неї, що вона розбила якесь вікно. Я підійшов до мужика, запитав, скільки він хоче за розбиту шибку, і непомітно всунув йому в руку гроші. Він пішов.
— Що ти йому сказав? — запитала Яна.
— Та просто поговорив.
Ми пішли ближче до носа корабля і почали цілуватися й танцювати. Мені зателефонували, я перепросив і пішов у інший бік корабля, щоби серед усього цього гармидеру мене хоч якось чули. Коли повернувся, то Яна танцювала й цілувалася уже з кимось іншим.
— От курвеня, — майнуло в голові.
Я присів на борт корабля, і в голові у мене забігали різні п’яні думки про весь цей жах, що тут відбувався.
Хтось сильно смикнув мене за руку й потягнув:
— Пішли танцювати.
Переді мною стояла інша дівчинка з-за того столу.
Ми танцювали і цілувалися. Я перестав злитися на Яну. Коли вже повністю стемніло, кораблик узяв курс на причал. Я пішов у туалет і вже не зміг знайти свою нову подругу.
Виповзаючи на сушу, я зустрів іще якусь дівчину, котра йшла сама.
— Де твої друзі?
— Не знаю.
— Поїхали до мене, я замовлю піцу й щось вип’ємо.
— Ти придурок?
Я спробував цей сценарій іще з кількома дівчатами. Не проканало. Мені стало сумно, і я пішов додому сам.