Я часто замовляв один і той самий суп у кафешці поряд зі своїм домом. Суп той був просто хорошим, нічого особливого. Аж ось одного разу, коли мені знову його подали, я скуштував кілька ложок і відчув, що щось не так. Він був неймовірно смачним, просто найкращим на цій планеті. Я замовляв його у багатьох закладах різних міст, але тут він був однозначно найкращим. Це кафе не було мережевим, отож я запідозрив, що в них змінився кухар.
Я покликав офіціанта й запитав:
— У вас там хтось новий на кухні? Суп просто бомба.
— Так, у нас новий кухар.
— Передай мій респект, це реально круто.
Офіціант кивнув, розвернувся і попрямував на кухню, я трохи позволікав і гукнув знову:
— Зажди, будь ласка.
— Так?
Я прошепотів:
— Якщо я особисто подякую і похвалю, йому так буде приємніше, правда?
— Погоджуюся на всі 100 %. Можу покликати, якщо хочете.
— Якщо нескладно, буду вдячним.
Я почав швиденько підбирати в голові компліменти кухарю, та коли він вийшов, то дар мови покинув мене.
— Доброго дня! Офіціант сказав, що ви попросили мене підійти. Я головний кухар.
— Д-д-добрий день! — повільно виходячи зі ступору, відповів я.
Переді мною стояла доволі молода жінка з кольорово татуйованими руками. За халатом я не бачив її фігури, але худе ангельське обличчя і такі ж гарні витончені пальці підказували, що вона струнка.
Я забув усі підготовані компліменти.
— Добрий суп, — дуже по-тупому похвалив я її роботу.
— Дякую, мені дуже приємно, — широко всміхаючись, відповіла дівчина.
— Тобто, маю на увазі, він — шикарний, смачнішого я ніколи не їв. Ви велика молодець!
— Ой, це так мило, дякую дуже!
Ми перекинулися ще кількома словами, але знайомитися чи ще щось я не став. Там сиділи інші люди, та й вона була на роботі. Це було б недоречно.
«Як же мені до тебе дістатися?» — майнула в голові думка. Я міг попросити офіціанта, але щось мені підказувало, що він і сам до неї підбиває клинці, надто гарненька вона була. Плюс я не хотів, щоб у неї на роботі пішли якісь погані чутки.
Рішення знайшлося само собою. З балкона моєї квартири на 20 поверсі через телескоп я часто дивився на всілякі штуки (і це були далеко не тільки небесні світила). Мати телескоп було моєю дитячою мрією, отож щойно з’явилися гроші, я придбав його, але дивитися на місяць, кільця Сатурна та супутники Юпітера швидко набридло, тож я купив спеціальні лінзи й деколи спостерігав за сусідами чи птахами.
Того ж дня по приколу навів телескоп на кафешку. Нічого видно не було, крім силуетів людей, які курять у складському дворику кафешки. Я змінив лінзу. Бінго! Там стояла вона та ще якась офіціантка. Відтоді я став частіше ходити пішки між будинками попри складський дворик, що був відгороджений високою сіткою. Десь на другий тиждень мені вдалося її виловити.
Я привітався і підійшов до сітки, наче в’язень.
— А можна тепер із вами познайомитися? Як бачите, я за ґратами, тож не вкушу, — пожартував я.
Вона засміялася і назвала своє ім’я: Анна. Ми трохи поговорили, й вона сказала, що їй пора йти.
— О ні, я два тижні ходив цим двориком, щоби побачити вас. Мені позаріз потрібен ваш номер.
Я просунув їй крізь сітку телефон, і вона записала свій номер, натисла «Зберегти» й підписала: «Анічка :-*».
Перемога!
На нашому першому побаченні ми просто гуляли та розмовляли. На другому — сходили на якусь космічну виставку. На третьому — пішли в бар і пили текілу. Анна ненавиділа ресторани й одразу попередила, аби я не смів її туди водити.
Вона була справжньою сексуальною гіпстеркою: гарне тіло, забите татухами, пірсинг у пупку, подерті джинси, крізь отвори яких можна було бачити її гарні ноги, короткий топ, під яким не було ліфчика, надто великі, як для її тіла, груди, чокер, шнуровані чорні кеди. Анна більше нагадувала рокерку чи тату-майстриню, а не шеф-кухарку. Вона була старшою за мене, але в душі зберегла юність.
Ми напилися, і я запропонував поїхати до мене пограти в «Мортал Комбат» на приставці.
— А ти не будеш до мене чіплятися? — грайливо запитала дівчина.
— Слово піонера.
Уже була ніч, ми домовилися, що хто програє — той робить масаж переможцю. Це був мій шанс. Я піддався і програв. Вона застрибнула на диван і переможно підняла руки!
— Ха-ха, лузер! От вона — справжня техніка. Ти бачив, як я тебе вздрючила? — вона була в екстазі переможниці.
— Лягай, убивце, — показав я на ліжко.
Вона спершу лягла животом униз, а потім стягнула топ. Я приспустив її джинси, так що попа виявилася наполовину оголена. Побачене мені сподобалося, тож я почав із сідниць.