Одного разу вона заїкнулася про власне авто. Я запропонував придбати вживану японську машинку на автоматі, щоби вона навчилася їздити. Тамара образилася і сказала, що хоче білий «мерседес», та показала картинку. Тачка коштувала 140 кусків баксів.
Я навіть не сварився. Зателефонував друзям та запросив їх пограти в боулінг і випити пива. У той день за кожен страйк давали безплатне дешеве міцне пиво. До закриття боулінгу ми нажерлися, як дикі свині.
— Гайда в сауну.
— А гайда!
— Я видзвоню дівчат!
— Шикарно.
Нас було четверо хлопців і п’ятеро не знайомих мені дівчат.
— Чувак, це все через ту її йобнуту скурвлену подругу…
— Вона ж колись навіть за шапку була вдячною… А зараз?
— Так, друже, ну ти її і розбалував… Сам винен.
Ми пили, плавали в басейні, час від часу хтось пропадав на 20–30 хвилин у кімнаті для відпочинку. Додому я приповз о 6 ранку, і Тамара резонно запитала мене, де я був.
— Там, де від мене людям потрібно щось, окрім грошей, — злісно та п’яно гаркнув я і вирубався.
Раніше я ніколи не пропадав уночі й не говорив таких речей. Тому цей мій учинок позитивно вплинув на неї, і певний час у нас панувала ідилія: вона готувала, почала шукати роботу, вчитися і ніби стала радіти простим речам. Я старався пояснити їй, що гарна обкладинка — це тимчасово. Що жодні туфлі не забезпечать їй внутрішній комфорт. Вона кивала, але не чула.
Усе закінчилося, коли ця її галіма подруга зателефонувала й похвалилася, що їй подарували якусь чергову дорогу херню і запросили на дуже елітний морський курорт. Тамара весь день ходила сумна. Я спробував її заспокоїти, та мені нічого не вдалося, потім втомився заспокоювати й накричав, що їй пора йти в ескорт і почати торгувати своїми силіконовими сіськами. Грюкнув дверима і пішов дихати на балкон.
Коли повернувся, вона стояла серед кухні з моїм телефоном в руках і плакала.
На телефоні був відкритий додаток таксі.
— Що ти робив у сауні о третій ночі тоді?
— Трахався з курвами!
Ми розійшлися.
P. S. За якийсь час ми остигли й вирішили почати все спочатку. Але за час розлуки всі шакали столиці накинулися на маленьку сексапільну Тамарочку й задаровували її квітами та подарунками. Вона вимагала від мене того самого, а я не хотів бути учасником цих перегонів.
За місяць вона заявила, що хоче, щоби я щомісяця скидав їй на карточку конкретну, доволі велику, суму грошей. «Ну, це вже повний піздєц, ти ще гірша за свою подругу-шалаву, яка сосе зморщені хуї стариганів». Проблема була в тому, що її подруга не робила цього. Вона смоктала цілком свіжі хуї заможних привабливих іноземців, і ті хуї щедро їй віддячували, про що подруга, мабуть, замовчувала, а говорила, що у неї з ними — стосунки. Може, вона справді так думала, а може, так воно й було.
Я знову пропав на ніч у сауні, але цього разу таксі замовляв мій друг. Утім, Тамара була розумною дівчиною і добре бачила закономірності. Вона сказала, що знає, де я був, але ми не розійшлися, а серйозно поговорили. Кожен із нас іще пам’ятав, як добре нам було на початку, і ми не хотіли це втрачати. Розмова привела нас до того, що ми стали геть іншими людьми. Хоча я добре знав, хто саме з нас змінився і чому. Я звинуватив її у відсутності внутрішнього стрижня і сили волі, залишив ключі від квартири та поїхав із міста.
Мене не було тиждень чи два. Першою зателефонувала Тамара:
— Будь ласка, повернися, я готова змінитися, вибач, я повелася на гарну картинку, це була помилка, я втратила себе, не знаю, що на мене найшло. Я не така. Я зрадила сама собі. Я забула, хто я. У нас буде все добре, повернися!
— Будь ласка, забери речі та з’їдь із квартири.
P. P. S. Тамара дуже швидко знайшла собі нового спонсора, й ми з нею більше не спілкувалися.
P. P. P. S. Я почав дедалі частіше думати про те, як виховувати своїх дітей, якщо вони в мене будуть, аби вони не повторили Тамарин сценарій.
• 47 •
У мене вже було видано кілька книжок. Я не мав жодної популярності, бо не сидів у соцмережах і майже не робив презентацій. Коли хтось запитував мене, як я став письменником, то я завжди відповідав, що це хобі, а сам я письменник по приколу. Утім, книжки купували, а деякі наклади вже були розпродані, й видавництво виписувало мені за них непогані суми. Якби я писав трохи більше, то, може, мав би навіть якихось фанатів, але зараз вони траплялися рідко.