«Ви що там, дурні попереду?» — подумав я і пішов робити зауваження.
— Пані, будь ласка, займіть місце у черзі, — роздратовано пробубонів я, наче старий дід.
Виявилося, що русявка вже відстояла в черзі, але їй дали не той препарат. Схожий за назвою, але не той. Вона не зразу це помітила, тож лише тепер міняла. Мені стало незручно. Я перепросив і вирішив, що придбаю необхідне в інший день або в іншій аптеці.
І ось одного дня, десь за два тижні, я йшов довгим коридором бізнес-центру до свого офісу й побачив її. Таку ж світлу, з кісками та веснянками.
— Привіт! — я привітався десь за 15 кроків від неї і підняв руку, щоби привернути її увагу.
— А-а-а, привіт! Це ти той найнетерплячіший, так? — вона мене впізнала.
— Ага, вибач, я справді думав, що ти лізеш без черги.
— Ну, я часто так роблю, але не того разу.
— Як тебе звати? Ти тут працюєш?
— Аліса, так, працюю.
— І я! Підемо якось на каву?
— Тільки якщо ти пригощаєш.
— О так, я перед вами завинив, пані, авжеж, — жартівливо підіграв я.
Ми обмінялися номерами телефону, і я пішов собі щасливий далі.
Увечері якогось дня я написав їй, запропонував заїхати по неї і десь повечеряти.
— О, кльово, давай. А можна зі мною буде подруга?
«Дивна херня», — подумав я. Та з іншого боку, це навіть кльово.
— Окей, я не проти.
Того вечора ми гуляли та вечеряли втрьох. Подругу звали Олеся, вона теж була вродлива, але Аліса подобалася мені більше. Усе було доволі прикольно та весело, ми багато розмовляли на інтимні теми і по черзі жартували про секс утрьох. Мені подобалася ця ідея, однак, на жаль, це були лише жарти. Ще за деякий час я запропонував Алісі поїхати за місто на виставку квітів.
— А можна Олеся з нами?
Відмовити я не наважився.
Ми так само кльово провели час, але все це було якось нереально перевести в інше, окрім дружнього, русло. Здогади про те, що вони лесбійки або просто шукають третього, не підтверджувалися. Я не дуже розумів, що відбувається, але з ними було доволі цікаво, тож я старався зайвий раз не напружуватися.
На третю зустріч, перш ніж кудись Алісу запрошувати, я надіслав їй букет квітів. Дівчина подякувала та скинула фотку з букетом. Просту, не інтимну. Я вирішив, що якщо й на третє побачення, прости господи, вона запропонує узяти свою подругу, то я припиню її кудись запрошувати.
— Алісо, давай посидимо в барі ввечері після роботи, пропустимо по коктейлю.
— А Олесю візьмемо?
«Та йоб ж твою мать», — подумав я.
— Так, я думав, ми самі будемо, але загалом я не проти, вона… м-м-м-м… хороша.
Ми зустрілися у барі, й тут до мене почало доходити. Аліса прийшла не нафарбованою і взагалі якоюсь зачуханою, а от Олеся сяяла. Вона нанесла кльовий мейк, одягнула пушап під топик, який оголював низ її худого животика, й обтислі штани, що підкреслювали невелику, проте дуже класну попку. Усе з вами, дівчата, зрозуміло…
Ми випили десь по п’ять коктейлів і непогано ними «ушаталися». Алісі хтось зателефонував, і вона нас покинула. Я залишився з Олесею наодинці й пересів до неї. Ми почали цілуватися і зажиматися. Потім прийшов офіціант і запитав, чи можна нас розрахувати. Я замовив іще два коктейлі і чек, а відтак запропонував Олесі поїхати до мене попити чаю.
Вона не відмовилася.
P. S. Якщо вмієте грати в шахи, то я вам скажу, що це було найвдаліше та найхитріше рокірування в моєму житті!
• 50 •
Є така штука, як читацькі клуби. Збираються люди, вибирають якусь книжку, місяць її читають, збираються знову, обговорюють, вибирають нову… Одного разу я вирішив, що хочу стати членом такого клубу, спочатку щоби мати з ким поговорити про прочитане, а потім щоби безпалєвно запропонувати до прочитання одну зі своїх книжок і послухати, що про неї казатимуть. Це був мій план-капкан.
На одному з обговорень я познайомився з Олею. Ми були однолітками. Це особлива людина, я зрозумів це одразу. Надзвичайно розумна, стримана та поміркована. Якщо інші учасники клубу, коли ділилися власними враженнями від прочитаного, просто мекали та бекали, то ця дівчина викладала свої думки так, наче цілий тиждень готувалася до виступу. Я дивився на неї, а бачив перфекціонізм.
Вона працювала психологинею в якомусь державному закладі й мала справу з реальними психами, хворими та вбивцями. Ольга була середнього зросту, худенька, але з рельєфним тілом, у неї були маленькі круглі груди, підкачані руки, великі пухкі губи й довге, золотисте, трохи кучеряве волосся. Якось вона обґрунтовувала свою позицію і використала цілий ряд математичних термінів у місцях, де ті були не зовсім доречними, навіть якщо взяти до уваги, що такі слова вживаються і в інших галузях.