Я поїхав у чергове відрядження, і під час одного з таких наших ностальгічних діалогів до мене прийшло усвідомлення, що Поля у всіляких дрібницях розуміє мене чи не найбільше в цьому світі, хоч ми й не були толком знайомими в реальному житті. Я запитав, чи погуляє вона зі мною, коли я повернуся. Поля відповіла, що хвора, і якщо встигне одужати, то залюбки. Ми почали жартувати про те, чи передається її хвороба через поцілунки. Вона одужала, і я приїхав по неї.
Поліна виявилась не тою, за кого себе видавала: це була висока білявка з каре. Вона мала гарне, але дуже втомлене обличчя, довгі ноги та класну фігуру. Від її образу віяло строгістю, і мені це подобалося.
Ми гуляли до пізньої ночі, потім зголодніли й поїхали в цілодобовий ресторан. Поїли, та я вирішив, що пора мати совість і відвезти Поліну додому. Однак, щиро кажучи, мені не хотілося із нею прощатися, тому їхав я дуже повільно.
Заїхавши у дворик, ми сиділи в авто й вирішили ще трішки поговорити. Вона починала казати якусь фразу, а я продовжував. Потім я щось казав, а вона завершувала. Ми просто однаково думали. Слово в слово. Це змушувало метеликів у моєму животі пурхати: нарешті знайшлася людина, котра в прямому розумінні є моєю однодумицею (ми використовували однакові приколи, у нас були однакові слова-паразити, й маленькі пси декоративних порід нам також однаково не подобалися).
— Хоча ні, собачки ці, може, і гарні... — почав я.
— ...А от їхні господарі — це щось, — продовжила Поліна, знову попавши в ціль. Вона сказала точно те саме, що було в мене на думці.
— Вибач, не хочу тебе відпускати. У мене відчуття, наче я знайшов щось справді цінне, — сказав я.
— Ну, тоді не відпускай, — усміхнулася Поля і додала: — Піднімешся?
Я кивнув, і ми зайшли в дуже старий під’їзд. Це був класний район, але житло тут жахливе. Її квартира була трохи кращою, але совковий ремонт ніщо не може врятувати. Поля побігла робити чай, а я всівся на дуже пошарпаний диван, на якому дівчина, вочевидь, спала.
— Що ти тут любуєшся? — пожартувала Поля.
— Ходи до мене, — сказав я, показуючи, щоби вона сіла мені на коліна.
Вона грайливо підійшла й умостилася. Я провів своєю рукою по її щоці, потім запустив пальці у волосся, легко поклав її на спину, й ми почали палко цілуватися, обіймаючи одне одного.
Я розстебнув ґудзик її джинсів, а іншою рукою — ліфчик.
— Ого, вправно це ти, — тихо та з насмішкою відмітила Поля.
— То так вдалося, — виправдався я.
Спершу я стягнув штани й завмер. У неї були дуже гарні ноги, на яких примостилося десь 15 різних кольорових тату: квіти, знаки, написи… Мені це сподобалося. Поки я стягував штани, вона зняла те, що мала зверху, і моєму погляду відкрився шикарний розмальований торс із хорошими великими налитими грудьми. Це було дуже яскраво. Шикарне поєднання еротики та мистецтва на прекрасному тілі, без жодних силіконових штук. Я міцно обійняв її і всунув. Поліна була готовою прийняти мене, і це відчувалося. Вона не була тугенькою, навіть навпаки. Мій член почувався вільно, тому ми кохалися дуже довго, перш ніж я зміг кінчити. Їй не вдалося, але дівчина спробувала мене переконати, що це нормально. Я уважно спостерігав за її стогонами, диханням, мурашками на шкірі, час від часу змінював пози й хотів побачити, як саме її тіло реагує на мене. Не вдавалося. Та нам точно було добре разом. Це був не виснажливий секс, а просто дуже тривалий і релаксовий, наче тобі хтось робив ніжний масаж члена: довго й солодко. Я спустився нижче та зробив усе, що міг, знав і придумав. Поля не кінчила. Мене це трохи засмутило.
P. S. Мені подобалося чергувати своє сучасне житло і її стару квартиру, тому я залишався у неї доволі часто. Поля навчила мене багатьох речей, до яких раніше мені не було діла: аромапалички, вінілові програвачі, фільтр-кава й авторська випічка.
Я також мешкав у центрі міста, але це була його ділова частина. Поля ж відкрила мені столицю геть з іншого боку. Поряд із нею я і сам почав трішки перетворюватися на гіпстера.
P. P. S. Чому ми розійшлися? Складно сказати. Я часто був дещо засмученим, коли вона не кінчала разом зі мною, яким би прекрасним не був наш секс і як би голосно вона не кричала від задоволення. Через це й вона засмучувалася. Прийшов момент, коли ми цілий тиждень не кохалися, і це стало початком кінця.