Я вирішив не цілуватися.
P. S. Ми зустрічалися іще кілька разів, але просто — на каву. І я щоразу принюхувався до неї. Коли вона поверталася з мандрівки — запах був нормальним. Якщо ж вона жила вдома — від неї все так само смерділо.
P. P. S. Схоже, у мене дуже сильний нюх. Тож запах, який лине від людини, для мене важливіший, ніж будь-які зовнішні чи внутрішні її якості.
• 56 •
Якось я познайомився з дівчиною, а коли наступного разу запросив її кудись погуляти, то виявилося, що вона мешкає не в столиці, а приїжджала сюди в гості. Вона жила за 400 кілометрів від мене. Це було велике місто, і за кілька місяців я запланував там читання. Довелося трохи схитрити.
Я сказав, що хочу приїхати до неї у гості, а якщо вдасться, то проведу там іще й авторські читання. По факту нічого не змінилося, але в такому формулюванні вона сприймала це значно особистіше.
Марія була темноволосою вісімнадцятирічною дівчиною азіатської зовнішності, з довгими худими ногами та неймовірно пишними, як для її тіла, грудьми. Наступних два місяці ми списувалися і зідзвонювалися майже щодня. Мені подобалася її нестандартна зовнішність. Дівчина нагадувала мені японку з величезними буферами. Гримуча суміш. Марія була поведена на атрибутах багатого життя: годинники, сумочки, туфлі, окуляри. Її профіль інстаграму нагадував сторінку людини з величезними сумами бабла на банківських рахунках. Коли я попросив порадити мені готель — вона порадила найдорожчий. Коли вибирали ресторан, то пішли в найкрутіший. Коли побачила мій годинник — одразу запитала, чи він оригінальний. Та, зі слів самої дівчини, вона була наполовину сиротою, працювала в пологовому будинку й самостійно здобувала медичну освіту. Це, звісно, був розрив шаблону. Мені стало цікаво, хто ж вона насправді: пафосна сучка чи мила та добра медсестричка.
Наживо вона мала значно простіший вигляд, аніж на картинці. Одягати свою паль на побачення зі мною вона соромилася і чесно про це мені розповіла. В її очах я був уже дорослим і серйозним дядьком, перед яким було б соромно спалитися, що весь цей інсталоск — понти й дешеві репліки. Я оцінив її щирість і теж прямо їй про це сказав. Але нам обом стало незручно від цього.
Марія була простою дівчиною, яка в інтернеті по шматочках створювала собі образ гламурної стерви, щоби зібрати армію фанатів і продавати рекламу. Окей, такий підхід має право на життя, головне, що зі мною вона зняла маски.
Я втомився, а розмови якось себе вже вичерпали. Це точно був той випадок, коли мене тягнуло до дівчини через її тіло, а не мозок. Марія була розумною, але наші зацікавлення геть не збігалися. Та я однаково хотів її поцілувати і трахнути. Юність дала про себе знати, тож перше мені вдалося, а друге — ні.
Я запхав свою руку в її чорне волосся і відчув там якісь тверді вузлики.
— Ой, обережно, у мене нарощене волосся.
— Ну, ок.
Цілуватися уже стало якось не прикольно. Ще за хвилину я зачепив її вії, і вона знову попросила мене бути акуратнішим, бо вії в неї накладні і її боліло, коли я їх торкався.
— Ну, ок.
Вона починала бути мені огидною. Я вирішив особливо не церемонитися.
— Поїдеш зі мною у готель?
— Вибач, я ще не готова.
— Ну, ок. А якусь фотку, щоб я подрочив, скинеш?
— Добре, скину.
Я приїхав у номер, відкрив отримане відео, на якому вона себе пестить, подрочив і заснув. Читання вдалися.
P. S. За пів року Марія перебралася у столицю і спробувала мене звабити. Їй вдалося. Певний час я дарував їй подарунки й водив дорогими ресторанами, а вона дозволяла мені всовувати свій член між її великі сіськи й кінчати в ротик.
• 57 •
Багато цікавих ситуацій трапляється із людьми, коли вони прагнуть виконати якісь свої ачівки. З розряду різних списків, на кшталт «100 речей, які треба зробити за своє життя» чи «69 пунктів, які треба виконати до 30». Здається, в одну з таких історій я ледь не вляпався.
Це відбулося, коли я повертався додому з США. У мене був рейс із пересадкою, тому побачити земляків я не очікував. Утім, коли я прийшов на реєстрацію, то неподалік помітив молоду привабливу жінку слов’янської зовнішності. У руках вона тримала паспорт із до болю знайомою обкладинкою. У мене був такий самий, тому, коли я підійшов до оператора, жінка помітила мене, всміхнулася і промовила: «Привіт!». Я чемно відповів, отримав свій посадковий і пішов далі.