Я запросив її у ресторан із морепродуктами.
— Ти любиш устриці? — запитала вона мене.
— Ні, не можу себе змусити ковтати ці соплі.
— Ха-ха-ха, давай я тебе навчу.
— Якщо впораєшся — виконаю будь-яке твоє бажання, — сказав я.
Вона замовила собі величезний, майже півлітровий бокал вина й устриці (Юля в них розумілася). Я довірився і замовив собі лимонад, адже був за кермом.
— Ось тут поливаєш, тут капаєш, отак кладеш у рот, ковтаєш, закусуєш, запиваєш, — інструктувала вона мене, показуючи на власному прикладі й запиваючи кількома великими ковтками вина.
«Ого, ця мала відлетить у космос після такої кількості вина», — подумав я.
Удосталь покривившись, я ковтнув свою устрицю й запив лимонадом.
— Окей, ти виграла. Думай над бажанням, — я піддався.
Юля була дуже доглянутою дівчиною, мала гарне личко й волосся, але фігура її мені не дуже подобалася. Вона була надто кремезна. Тому, поки ми сиділи за столом, вона мені подобалася і навіть трохи заводила, а коли йшли до авто чи їхали в ньому, то були майже однакові за розміром, і це якось не дуже мене приваблювало. І не те щоб у неї була зайва вага, Юля просто була великою, хоч і з гарними пропорціями. Вона мала такий вигляд, ніби весь свій вільний час проводила у спортзалі за силовими тренуваннями. Саме тому, як тільки її побачив, я вирішив, що ми просто повечеряємо і я відвезу її додому. Ми продовжували їсти устриці й пити: я — лимонад, вона — вино. Ближче до півночі ми закінчили й сіли в авто.
— Бажання придумала?
— Так, відвези нас в одне місце, я казатиму куди.
Це ставало цікаво. Ба більше, здається, устриці справді діяли як афродизіак. У мене якогось дідька встав, і цей стояк мені захотілося запхати в якусь тісненьку мокру дірочку.
— Окей, показуй.
Вона скерувала їхати за місто, а потім попросила прямувати в якесь село. Якби я раніше не знав її, то, мабуть, не повівся б на таку авантюру. Та Юля не була геть не знайомою мені людиною, тому я був майже спокійний.
Була пізня ніч, але що ближче ми під’їздили до села, то світлішим ставало небо. Здавалося, наче надворі полярна ніч із всеохопним помаранчевим світінням. Я не розумів, чому небо стало помаранчевим, і був трохи розгубленим. Ми під’їхали ще ближче, і я офігів від захвату: перед нами була величезна, просто колосальна плантація квітів у теплицях, температуру в яких, вочевидь, підтримували лампові підігрівачі. Їх було так багато, що небо над ними освітлювалося помаранчевим кольором. Це було дуже гарно й перехоплювало подих. Я з’їхав із головної дороги та припаркувався за якимись кущами, так щоби ці плантації було добре видно.
Хоч я і був тверезий, але мені дико хотілося сексу. Поряд була п’яна Юля з відмінним личком. Я відчинив люк авто й запропонувати перебратися на задній ряд, щоби краще бачити небо. Дама поряд погодилася.
— Схоже, я виконав твоє бажання, що далі?
— А що ти хочеш?
— Хочу кінчити, задовбався їхати зі стояком.
Юля зловила мене за штанку.
— Ого, схоже, в тебе там пожежа.
Я засунув руку їй у трусики. Пизда була просто мокрющою.
— А твою уже погасили, чи що?
— Ні, в мене просто потік холодильник, — пожартувала Юля.
Ми зручно вмостилися і почали мастурбувати одне одному. Це було солодко, але, як завжди, дуже по-мудацьки. Дрочити в авто — це мучити себе. Я кінчив першим.
— Може, до мене? — запропонувала Юля.
Після того як зайва сперма вийшла з мене, сексу, авжеж не хотілося.
— Та ні, краще по домах.
Юля образилася.
P. S. Ми продовжили спілкуватися, але у форматі друзів, які постійно жартують про секс. Зазвичай таке закінчується, коли обоє десь окремо вип’ють і випадково спишуться.
• 63 •
Якщо жінка говорить мені, що я гарний, то це може бути тільки в чотирьох випадках: 1) коли це говорить моя мама; 2) коли це говорить моя бабуся; 3) коли жінці, котра це говорить, щось від мене потрібно; 4) коли ця жінка втріскалася. Не те щоб я був страшком, але до вроди там теж далеко. Я мав великі вуха, шрам на брові, два трохи кривуватих зуби, дуже тонкі губи й багато зморщок на лобі. Тож мене можна було любити за що завгодно, але точно не за красу.
У вівторок я запланував побачення з Міланою. Ми були сусідами по сходовій клітці, коли я тільки переїхав у столицю й орендував квартиру у хрущовці. Дівчиною вона була маленькою, надзвичайно привітною і милою, з кубиками пресу, але чимось хворіла, і все її обличчя вкривав якийсь висип. Тому я просто з нею час від часу спілкувався, але жодних побачень чи стосунків у нас не було.