Пройшов час, і я запропонував їй повечеряти. Мілана сказала, що саме розійшлася з хлопцем, тому була дуже рада такій пропозиції. Схоже, мене збиралися використати, щоби залатати душевну рану. Я вирішив довго не придумувати й поїхав у той самий ресторан із морепродуктами, щоби повторити сценарій.
Мілана була шикарною, здається, вона вилікувала свою шкіру, але залишилися величезні кратери на обличчі, тож вона всіма силами намагалася приховати їх товстим шаром косметики. Частково їй це вдалося. Мені було дуже жаль Мілану, адже вона була вельми приємною і доброю людиною. Чому в якихось сук завжди ідеальна шкіра?
— Ну, що ти? Як ти? Розповідай! — сказав я в очікуванні, що отримаю формальну відповідь на формальне запитання, але помилився.
Мілана вирішила використати мене не щоби заткнути порожнечу в собі, а щоби просто поскаржитися на життя, як найкращій подрузі. Вона почала скаржитися на колишнього. Прийшла офіціантка, впізнала мене та привіталася.
— Що вам? Можливо, пані буде те саме, що й учора?
Я аж затамував подих, а серце впало у п’ятки. Але талант, як то кажуть, не проп’єш.
— Ти що, була тут учора? — доволі агресивно і з натиском запитав я Мілу, вдаючи щире здивування.
Офіціантка зрозуміла, що впорола херню, швидко перепросила, що переплутала, й утекла. До кінця вечора нас обслуговувала вже інша людина.
«Не варто було давати такі щедрі чайові», — подумав я.
Мілана розгубилася і почала запевняти мене, що її тут учора не було. Я не надто зважав, адже знав правду. Зрештою вона оговталася і продовжила потік лайняних скарг.
«Та він гуляв… Квітів не дарував… Постійно брехав. Мав два телефони. Один раз назвав не тим іменем. Виявилося, що одружений. Сказав, що розведений. А ще ж маленька дитина…» Я кивав, невдоволено прицмокував і агакав. Це тривало десь 40 хвилин, і я починав дратуватися. Мілана просто лила на мене свої скарги з величезного бездонного відра. Я здався.
— Хочеш, розкажу, чому ця офіціантка тебе запитала, чи тобі те саме, що й учора?
— Гм, ну давай.
— Вчора я був тут з іншою дівчиною. Вона пила вино і їла устриці. Потім ми поїхали в одне дуже гарне місце та дрочили одне одному. Ти уявляєш собі? Вона подумала, що я знову з нею прийшов.
Я завершив свою емоційну розповідь і дивився на дівчину, майже не кліпаючи. У Мілани почався ступор. Так, вона дуже хороша людина, але цього разу перегнула палку. Настільки, що навіть не запитала, як я сам. Мій монолог був помстою.
Мовчанка була настільки незручною, що здавалося, наче всі відвідувачі замовкли та слухали напружену тишу, яка витала у повітрі.
— Вибач, я тобі не дрочитиму.
P. S. В абсолютній тиші я довіз її додому. Вона вийшла з авто, зачинила двері та пішла. Я дочекався, поки вона зайде в під’їзд, і поїхав додому.
• 64 •
У середу я зустрічався із дюймовочкою на ім’я Люда. Колись давно я шукав секретаря у наш офіс, а вона прийшла на співбесіду, успішно її пройшла, й ми вже були готові пропонувати роботу, як тут вона зізналася, що їй іще нема 18. Корпоративна політика не дозволяла нам таких викрутасів, отож я запитав її номер і сказав, що ми ще обов’язково попрацюємо. Десь через рік ми знову побачилися.
Змінювати сценарій я не збирався. Зайшовши в ресторан, я одразу підморгнув офіціантці, яка ледь мене не спалила. Вона натяк зрозуміла.
Люда справді була дрібненька, проте дуже жвава та пробивна. У ній горіла енергія і жага до життя. Здається, вона похвалилася усім своїм подружкам, що їде у крутий ресторан із дорослим дядьком. Вона мені так і заявила після першого бокалу вина. Після другого вона сказала, що дає тільки на третьому побаченні і тільки якщо хлопець дуже сподобався.
«Ого, оце так балакучість як для 18-річної», — подумав я.
— Я тобі подобаюся?
— Так, поки що дуже.
Вона багато розповідала й багато запитувала. Уміла слухати. Дуже хороша мала. Вдягнута була в коротку спідницю, сорочку й туфлі. Люда нагадувала грайливу секретарку, яка може зайти до шефа та оформити звіт заднім числом. Грайливість була на висоті в цієї юної панянки. Мені це дуже подобалося. Ми поїхали до плантацій, які підсвічували небо, і просто там цілувалися та милувалися гарною картинкою. Я скасував усі інші побачення.
На друге побачення ми пішли в кіно, й вона дозволила мені трохи погратися з її невеликими, проте молодими й дуже пружними грудьми. Оскільки Люда була дуже діловою особою, то на третє побачення я запросив її одразу до себе додому. Ми замовили піцу та пиво, увімкнули якусь стару комедію і просто відпочивали. Вона попросилася у душ. Я, як справжній завгосп, видав їй чистий рушник і свою футболку.