Але як би не розвивалися подальші події, певно, українцям варто зрозуміти, що пора вже відмовитись від революційності як способу вирішування проблем. Так, ідея революції довгий час культивувалася в нашому суспільстві — донедавна це робили і комуністи, й націоналісти. Однак світовий досвід, як і досвід України, показує, що революція далеко не завжди вирішує суспільні проблеми. А ціна її досить висока. Українці занадто дорого заплатили за козацьку революцію, не менш високою ціна була й за революцію 1917—1920 рр. Та й за нинішні Помаранчеву революцію й Революцію Гідності довелося чимало заплатити, в т. ч. кров’ю. І це при тому, що сучасні українські революції мало що змінили — переважно привели до ротації олігархічних еліт.
Сумнівно, що наступні революції (якщо, звісно, такі будуть в Україні) найближчим часом теж щось суттєво змінять. В Україні зберігає сильні позиції олігархічний капіталізм. І при виникненні революційного зриву саме олігархи здатні очолити революцію й спрямувати її в потрібне русло.
Та все ж не варто демонізувати українську олігархію. Вона є логічним породженням колишньої соціалістичної економіки при її трансформації в ринкову, капіталістичну. Олігархічні групи — це не обов’язково погано. Саме вони можуть забезпечувати управління великими промисловими підприємствами. Середній, а тим паче дрібний бізнес цього не зроблять. Наші олігархи (це засвідчили деякі факти) здатні виходити на міжнародні ринки й трансформуватися в потужні промислово-фінансові групи. Олігархи могли б приносити Українській державі чималу користь, якби діяли у відповідних рамках. На жаль, цього нема. І, на жаль, створення цих рамок не вирішується революційним шляхом.
Схоже, не вирішити революційним зривом і питання створення нормальних умов для діяльності дрібного й середнього бізнесу, забезпечення прав найманих працівників, а також тих верств населення, які потребують соціального захисту. Зрештою, не вирішує революція й культурних прав україномовного населення. Все це потребує клопіткої й довготривалої праці структур громадянського суспільства, яке в нас лише стає на ноги. Але саме це є найбільш оптимальним шляхом, а не шлях чергової чорної ради.
Примітки
[1] Про використання в українській історіографії терміна «революція» для характеристики подій, що стосувалися повстання під проводом Богдана Хмельницького, див.: Плохій С. Великий переділ. Незвичайна історія Михайла Грушевського. — К., 2011. — С. 288—293.
[2] Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття. — К., 1997. Автор свідомо посилається на перше видання цієї книжки, де й було обґрунтовано поняття «козацька революція».
[3] Там само. — С. 177.
[4] Оскільки це питання потребує дискусії й дещо виходить за межі пропонованої роботи, читач може звернутися до міркувань автора з цього приводу в спеціальній роботі. Див.: Кралюк П. Марево революції. — Тернопіль, 2017.
[5] Смолій В. А., Степанков В. С. Українська національна революція середини XVII ст.: проблеми, пошуки, рішення. — К., 1999.
[6] Україна крізь віки. — К., 1999. — Т. 7; Смолій В. А., Степанков В. С. Українська національна революція XVII ст. (1648—1676 рр.). — К., 2009.
[7] Смолій В. А., Степанков В. С. Українська національна революція XVII ст. (1648—1676 рр.). — К., 2009.
[8] Історія українського козацтва: нариси: у 2 т. / редкол.: В. А. Смолій (відп. ред.) та ін. — 2-е вид. — К., 2011. — Т. 1. — С. 343—354, 387—426 та ін.
[9] Смолій В. А., Степанков В. С. Українська національна революція XVII ст. (1648—1676 рр.). — С. 35.
[10] Там само.
[11] Яковенко Н. У кольорах пролетарської революції // Український гуманітарний огляд. — К., 2000. — Вип. 3. — С. 58—78.
[12] Голдстоун Д. А. Революции. Очень краткое введение: пер. с англ. — М., 2015.
[13] Костомаров М. Дві руські народності. — К., 2012. — С. 24.
[14] Там само. — С. 46—47.
[15] Там само. — С. 47.
[16] Костомаров Н. Скотский бунт // http://orwell.ru/library/others/Skotskoj_Bunt/russian/r_sb
[17] Brinton С. The Anatomy of Revolution. — New York, 1965.
[18] Ibid. — P. 65.
[19] Ibid. — P. 252.
[20] Ibid. — P. 88.
[21] Brinton С. The Anatomy of Revolution. — P. 140.
[22] Ibid. — P. 253.
[23] Ibid. — P. 121.
[24] Ibid. — P. 180.
[25] Ibid. — P. 207—208.
[26] Brinton С. The Anatomy of Revolution. — P. 24.
[27] Загоровський В. Духовний заповіт // Слово многоцінне. — К., 2006. — Кн. 1. — С. 227—228.
[28] Там само. — С. 234.