Українська Гетьманська держава формувалася не стільки завдяки Запорізькій Січі, скільки всупереч їй. «Матрицею» для формування цієї держави стало, як уже говорилося, реєстрове козацтво, що, своєю чергою, мало попередником козацькі загони прикордонних старост. Тому козацькі літописи й «Історія русів» часто іменує козацькими гетьманами Остафія Дашкевича, Предслава Лянцкоронського, Бернарда Претвича, котрі якраз і були такими старостами. До речі, ці діячі, наскільки можна судити, не належали до осіб руського, власне українського, походження. Принаймні про двох останніх можемо це сказати. Сумнівно також, що за життя Дашкевича, Лянцкоронського й Претвича іменували козацькими гетьманами. Але такими вони постали в козацькій історичній пам’яті. І це є своєрідним свідченням того, звідки пішла козацька державницька традиція.
Конфлікти між «державними» реєстровими козаками й анархічними запорожцями виникали постійно. Але на початку 60-х років XVII ст., коли козацька революція досягла апогею, вони стали особливо помітними. І саме Ніжинська чорна рада 1663 р. продемонструвала ці конфлікти в усій красі.
У той час на лівому березі гетьманська влада опинилася в руках Якима Сомка (бл. 1619—1663) — типового представника місцевої старшини.
Про цю особу варто сказати кілька слів. Походив він із міщанського роду, який мешкав у Переяславі. Його рідна сестра Ганна (про це вже йшлося) вийшла заміж за Богдана Хмельницького. Не дивно, що Сомко опинився в оточенні останнього. Виконував деякі його військові та дипломатичні доручення. Був сотником Переяславського полку. Як посланець Богдана Хмельницького їздив до Москви в 1654 р. Звісно, для виконання цих дипломатичних доручень потрібен був певний рівень освіченості. Поширеною є думка, ніби Сомко навчався в Києво-Могилянській академії. Однак документальних свідчень про це немає. Тому версія про його навчання в цьому навчальному закладі видається не дуже правдоподібною[201]. Однак можемо припустити, що він навчався в школі-дяківці в Переяславі, де освоїв церковнослов’янську грамоту. Такі школи в той час існували не лише при храмах у містах, а й навіть у селах. Подібної освіти загалом вистачало, щоб вести переговори з московітами, серед яких було не так то й багато грамотних людей.
Сомко був впливовою особою у своєму рідному Переяславі. Відіграв певну роль у тому, щоб відома козацька рада 1654 р., де було прийнято рішення про союз із Московією, відбулася саме в цьому місті. Богданові Хмельницькому йшлося про те, аби забезпечити спокійне проведення такого непростого дійства, оскільки далеко не всі представники козацької старшини готові були йти під московську руку. Існувала небезпека, що хтось із них може підбурити населення того міста, де буде відбуватися рада. Хмельницький вибрав Переяслав, у якому жили представники клану Сомків, тобто його родичів, а полковником був Павло Тетеря, котрого, судячи з усього, він давно знав і на якого міг сміливо спертися. Ці люди забезпечували на Переяславській раді «правильне голосування» й лояльність козаків та міщан.
Яким Сомко мав зв’язки з московською владою. І це стало не останнім чинником його москвофільства. Щоправда, останнє не варто перебільшувати. Цей діяч, як і інші козацькі старшини, дбали передусім про власні інтереси, намагаючись використовувати на свою користь московський чинник, котрий був більш вагомим на Лівобережжі, аніж на Правобережжі.
Сомко за часів Виговського виявився «не при ділі». Навіть, остерігаючись переслідувань, подався на Дон, де шинкував горілкою[202]. До речі, цей факт у його біографії свідчить про плебейство Сомка. Сумнівно, що людина, яка походила зі шляхетського середовища, могла б займатися такою «неблагородною» справою.
Будучи опозиційно налаштованим проти Виговського, Сомко вів боротьбу за повалення цього гетьмана. Об’єктивно така діяльність посприяла приходу до влади Юрія Хмельницького. Хоча Сомко сам виявляв бажання отримати гетьманську булаву. Однак це йому не вдалося.
Після того, як Юрій Хмельницький присягнув польському королеві, Сомко пішов до нього в опозицію. 23 жовтня 1660 р. цей діяч у якості полковника переяславського заявив про свою вірність московському царю перед князем Борисом Мишецьким. Відбулося це на його батьківщині — в Переяславі. Взагалі Переяслав був одним із осередків козацького москвофільства. Недаремно ж тут відбувалася Переяславська рада! Тепер це місто ніби стало столицею Лівобережної України, яка орієнтувалася на Москву і протистояла козацькому Правобережжю із гетьманською столицею в Чигирині.