У той час міг бути укладений «Літописець», який охоплював події з 1340 по 1672 рік. Ймовірною датою його написання вважається 1673 р. Чи був Василь Дворецький автором цього твору, з певністю сказати не можемо. В творі про нього є згадки, але в третій особі. На ту пору українські літописці, зазвичай, так про себе не писали. Не виключено, що укладачем «Літописця» був Іван Дворецький — син Василя. Але писав він твір, використовуючи розповіді й, можливо, записи свого батька. Принаймні твір має відверто промосковський характер, що відображувало позицію Василя Дворецького[313].
Говорячи про події 1663 р., «Літописець» звертає увагу, що Юрій Хмельницький відрікся свого гетьманства, а в Чигирині гетьманом став Павло Тетеря, якого він характеризує як губителя й розорителя всієї України, бо той хотів її під «лядську руку» підвести. Зрозуміло, автор «Літописця» вкрай негативно ставився до поляків.
Власне, про Ніжинську чорну раду «Літописець» говорить дуже коротко. Автор виправдовує Брюховецького й засуджує Сомка. Зокрема, там говориться таке:
«Того ж року (тобто — 1663-го. — П. К.) июля второгонадцят дня из Запорожя войско вышло до городов з гетманом Иваном Бруховецким, хотячи едного гетмана міти в городах и на Запорожю. А видячи, же самовластию гетманом учинився Сомко Яким, а за своего уряду под горлом заказав, абы из жадных міст и с сел ніхто не важился ити на Запороже и хто бы из Запорожя міл прийти, самого взят и на горлі карат, а убозтво побравши, Сомку отдат.
Вышедши войско из Запорота у городы, его листами заказанными, под Ніжином в зуполной раді, взявши из замку Сомка из его полковниками и той лист королевский у царского величества ему на обличение отшукали. И ему в Борзні тое писмо показалы, а потом сам-осмого казали постинати. А гетманом тут в городах и на Запорожу учинили Ивана Мартиновича Бруховецкого»[314].
Отже, із цих слів випливає, що Сомко став гетьманом незаконно (самовладдям). І що він не давав людям із сіл та міст йти на Запорожжя козакувати. Це обурювало козаків, які захотіли мати одного гетьмана і на Запорожжю, і на городах, тобто на Гетьманщині. Ним і став Брюховецький, якого обрали на «повній раді». Про жорстке протистояння на цій раді, як бачимо, взагалі нічого не говориться. Зате в «Літописці» йдеться про якийсь лист королівський, тобто польського короля, до Сомка. Судячи з твору, саме це засвідчувало Сомкову зраду, за що він і був страчений.
Є в «Літописці» ідилічний опис поїздки Брюховецького до Москви в 1665 р. Акцентується увага, що він там «поняв собі жону з дому князя Юрия Долгорукого, племянницу его Дарию Алферовну». А ще зазначається таке: «И многие добродійства от царского величества одержавши, его (тобто Брюховецького. — П. К.) самого учинили боярином, а тых полковников, що з ными были, дано дворянство из грамотами им ствержено, дано им по дві селі до того уряду вічными часы»[315]. Серед цих полковників, які отримали дворянство, був і Василь Дворецький. Тому він і звертав увагу на цей факт.
І все ж «Літописець Дворецьких» це, радше, виняток, а не правило. Більшість козацьких літописців намагалися уникати славослів’я на адресу Брюховецького. Це стосується навіть Літопису Самовидця, який, можливо, писався людиною, наближеною до цього гетьмана.
Про автора літопису не можемо сказати чогось певного. Аналіз тексту дає підстави припустити, що Самовидець, очевидно, походив зі шляхетського середовища, під час Хмельниччини опинився на боці козаків, був наближений до гетьманського уряду, став свідком різноманітних подій другої половини XVII ст., пов’язаних із діяльністю козацьких гетьманів. Судячи з тексту літопису, у 1648—1668 рр. автор жив у Ніжині. Можливо, належав до оточення ніжинського полковника Івана Золотаренка, оскільки детально описує похорон цього козацького очільника і дає зрозуміти, що був на ньому. Чимало говорить про діяльність гетьмана Івана Виговського, про його дипломатичні стосунки з кримськими татарами. Про останні знало обмежене коло людей, до яких також належав Самовидець. Був він і свідком Ніжинської чорної ради 1663 р.