Трампус не слухав Трекову. «Тут знати пальці Барбаросси, котрому відомо про якусь причетність Салачової до Артеміди», — міркував він. Так, він знав пароль «Артеміда», але чому не зачепив Артеміди вчора — цьому є тільки одне пояснення. Пароль «Артеміда» виказав йому Тихий, котрий узнав його від Салачової під час її відвідин у Брно. Одначе Салачова, певно, сама не знала, що Артеміда в її саду — не таємниця. Та справжня Артеміда в Жегушицях. Цілком імовірно, що Барбаросса оглянув Артеміду вже вчора уночі».
— Не пам'ятаєте, чи тут стояла статуя, коли ви прийшли сюди? — спитав він Коста.
Кост хвилю подумав:
— Начебто перекинутого нічого не було. Але дививсь я на цю статую тільки мимохідь, вона мене не обходила, та пригадую, що за нею були гарні зелені кущі.
— Два старі рододендрони, — зазначила Трекова. І, показуючи на дві ями в землі, додала: — Щойно росли — і ф'юїть! Їй-богу, ще вчора ввечері вони були тут.
Трампус не звернув уваги на її слова, але згадав два слова з уявної ролі: «з двома…». І це виказала Салачова Тихому. Та Барбаросса під ними нічого не знайшов, інакше б не вдирався до кабінету. Трампус був уже певен, що Барбаросса не знайшов нічого і в кабінеті; те, чого він шукає, сховане в Жегушицях. А там пантрує Клубічко, котрий, очевидно, поїхав туди вночі. Він схопить Барбароссу. Достоту так, як завбачав. Аж прикро, що завше на його виходить… Тільки тепер Трампус згадав: Клубічко казав ще в Брно, що в Салачової в саду є статуя Артеміди. Так, але яка Артеміда його цікавила: жегушицька чи ця, з Вінічних гір?
— Чим він копав? — спитав Трампус. Трекова розглянулася.
— Оцим заступом. Наш садівник забув сховати. Проте цим заступом користується і пан професор Соумар. У вільну часину він завжди приїздив сюди працювати. «Коли не можу працювати у власному саду, то принаймні здобрюватиму своїм потом ваш», — казав він мадам. Інколи приїздив на світанні, відмикав ворота — він має від них ключ — і від'їздив, перш ніж я вставала.
Кост, котрий почав розуміти хід думок свого шефа, раптом осміхнувся і промовив, ніби сам до себе:
— То ми поряд…
«Без сумніву, поряд», — подумав Трампус.
Пильно оглянувши садок, вони повернулися до кабінету й зупинилися безпорадно перед купою розкиданих паперів і записників.
Кост дивився у вікно на мур довкола саду, який мусив перелізти злодій.
— Той чоловік, — мовив за хвилю, — мусив. бути легенький, як пір'їнка, І спритний, як мавпа. Мур щонайменше півтора метра заввишки. Трампус устав од паперів і теж подивився на мур.
— Еге, — притакнув замислено. В пам'яті йому мимохіть постала одна картина, його з дружиною Мальвіною запросили в гості. Оскільки більшість гостей були літні люди, розважалися розмовою про ознаки старості. Хтось сказав, що тільки юнак може без допомоги рук підвестися з підлоги, якщо сяде, схрестивши ноги. Пробували молоді і старі, але нікому не щастило; молодикам, мабуть, через те, що перебрали міру під час випивки. Пристали до скромного літнього і незвично кволого чоловіка з яскраво-червоною бородоює. «Дайте спокій, — відмагався він, — мені вже п'ятдесят…» Але коли його все-таки присилували, він зробив це досить легко. Його тоді носили на руках по кімнаті і частували моряцьким грогом. «Хто це, скажи, будь ласка?» — спитав Трампус дружину. «Ти таки не знаєш нікого, крім злочинців, — засміялася Мальпіна. — Та це ж славетний професор Соумар. Його книжку про поперекову пункцію переклали, певно, на всі мови». — «Хірург?» — «І хірург також, — відказала Мальвіна, — він майстер на всі руки. Та головне — терапевт»,
Ні, таки справді, то був Соумар, він, мабуть, і тепер ще спритний, як танцівник. Але… ошелешений Трампус несамохіть схопив Коста за плече, аж тому стало боляче.
— Вам погано?
— Ні, я щось пригадав, — відказав Трампус. Його вразила червона борода Соумара. Чому Клубічко почав звати незнайомого, котрий переслідував Салачову, Барбароссою? Адже це означає «Червонобородий». Невже він ще в Брно запідозрив Соумара?.. Але це суперечить його основному правилу: на людину не можна класти більше, ніж вона здужає донести. Професор Соумар був не з цих…
Трампус знов подивився на мур, і знову йому майнула думка… Голец казав, що Соумар приїхав звідкись невдовзі по тому, як привезли Салачову до лікарні. Соумар пояснив, що був у хворого в селі. Але відразу ж по тому відвіз Голца до його помешкання і сказав, що поспішає до іншого хворого. А вранці Трампусові поскаржився, що згайнував цілу ніч. Сюди ж хтось вдирався між третьою і п'ятою годиною; по третій годині Соумар поїхав з Голцем з лікарні, і то, здається, в напрямі Ганспаулка; вернувся до своєї квартири десь по п'ятій, бо о пів на шосту нарікав, що Трампус витяг його з постелі, заледве він ліг.