— А чого ж тоді?
— Я хочу потрапити у світ людей. Тільки там багатство, слава й влада мають цінність. Підкажи, як мені вибратися з Позачасовості до людей?
— На біле є чорне. На високе є низьке. У кожного явища є протилежність. Ти не вільний. Тебе зв'язують дуже міцні зв'язки. Розрубай їх. Тільки один із вас може вийти у світ людей. Разом вам дорога закрита.
— Виходить, двері у світ людей відкриються, щойно я покінчу з чорним альбатросом? А як же годинник, який треба завести? — запитав Троян.
— Якщо ти вб’єш його, то загинеш. Його тіло живе, тільки доки жива його душа.
Троян сполотнів, зрозумівши, що був на волосину від смерті, коли хотів пристрелити альбатроса з лука.
— Але ж ти сам казав, що я повинен розрубати зв'язок.
— Я мав на увазі зв'язок, який тягнеться з глибини століть. Дівчисько. Вона твоя протилежність. Вам двом на землі тісно. У світ людей може потрапити тільки один із вас: або ти, або вона. Світ людей відкриється, якщо один із вас загине.
Троян згадав, як зворушливо Марика проводжала його й обіцяла молитися. Цю дурепку не варто було побоюватися.
— Так просто? — посміхнувся Троян.
— Завдання здається тобі простим? Чи не занадто ти самовпевнений? Дівчисько сильне. Дуже сильне, — застеріг його Морок.
— У неї досі залишився магічний дарунок? — затурбувався Троян.
— Ні.
— Тоді в чому ж її сила?
Невидимий співрозмовник не поспішав відповідати. У склепі зависло мовчання. Що більше Троян чекав, то більше його охоплював розпач. Невже він пройшов увесь цей шлях даремно й не отримає відповіді на своє запитання?
— Чому ти мовчиш? Що їй допомагає? — крикнув він, не витримавши напруги.
— Любов.
Троян подумав, що не розчув.
— Любов?! Ти жартуєш?
— Я схожий на блазня? — зловісно прошепотів голос, і шепіт був схожий на шипіння змії.
— Пробач, але я не розумію. Любов — це людська дурість. Від любові люди втрачають голову. Вона робить їх слабкими. Як може любов давати силу?
— Це нез'ясовно, але перед любов'ю безсилі і влада, і гроші. Любов змушує людей робити надзвичайно відважні вчинки. Іноді люди готові віддати життя, захищаючи якесь брудне сільце, справжню діру. Це називається любов'ю до батьківщини. Я вже не кажу про те, на що готова матір заради свого чада, яке не вартою навіть чиха. Божевілля? Так. Але яка сила!
— Твоя правда, — похнюпився Троян.
— Я завжди маю рацію.
Троян задумався. Чи була в його житті любов? Можливо. Коли він був ще чарівником-початківцем. Він згадав свою загиблу дружину. Був момент, коли він готовий був заради неї відмовитися від блискучого майбутнього. Він вчинив би нерозумно. Чи ні? Утім, який сенс гадати. У минулому немає місця для сумнівів. Є тільки факти. Він прийшов сюди, щоб знайти силу, яка допоможе йому впоратися з дівчиськом. І він одержить її.
— Дай мені любов, — попросив Троян.
— Ти просиш мене про любов?
Питання потонуло чи то в булькоті, чи то у кваканні. Троян не відразу зрозумів, що це сміх. Але в цьому сміху не було веселощів. Від нього по спині повзли мурашки. Нарешті сміх обірвався.
— Багато століть ти вважав себе мудрецем, а залишився цілковитим дурнем, — вимовив незримий співрозмовник. — Тут серце чорної магії, її сутність і єство. І ти прийшов сюди шукати любов?
— Але хіба ти не всемогутній? — запитав Троян і сам злякався своєї зухвалості.
— Я всемогутній, коли мова йде про зло, але любов перебуває поза моєю владою. Любов і чорна магія несумісні.
Троян досі відмовлявся вірити, що Морок не може йому допомогти.
— Хіба чорні маги не займаються ворожінням, щоб прив'язати того, хто не любить? — запитав він.
— Не треба бути великим магом, щоб присушити. Навіть сільська чаклунка вміє це робити, але викликати любов за допомогою магії не можна.
— Чому?! — вигукнув Троян.
— Любов чиста. У ній немає ніякої червоточини, ніякої вади, за що можна було б зачепитися чорному магові.
— Але ж часом любов штовхає людей на безглузді вчинки, навіть на злочин, — заперечив Троян.
— Не любов, а ревнощі. Це інше. Це почуття не має ніякого стосунку до любові.
— А мені здавалося, вони йдуть поруч. Де любов, там і ревнощі.
— Не все, що здається, істинне, — прошелестів голос. — Ревнощі ґрунтуються на тому, що людина хоче мати владу над іншим, а любов завжди безкорислива. Людина дарує себе в ім'я іншого. От чому магія безсила проти любові.
Троян мовчав, обмірковуючи почуте. Він навів ще один аргумент: