— Певне, до Леміша, — сказав Андрій.
— А звідки у вас така певність? — поцікавився генерал.
— У тому грипсі, про який я вам говорив, 135-й пише: «До вас на зв'язок піде Кужіль. Має завдання Леміша перевірити вашого радиста Максима». Звідки Леміш може знати, що у Тура є радист на псевдо Максим? У попередніх грипсах він сповіщав, що з Лемішом зв'язку не має. Виходить, що про мене Лемішу сказав сам Тур.
— У вас на диво чіпка пам'ять. Це добре… Однак ваша версія правильна тільки за умови, що 135-й дійсно не мав виходу на Леміша.
— З іншого боку, куди ж він чи там його люди мали мене вести, коли не мають виходу на Леміша? Щоправда, може бути й таке: раніше не мав, а потім… Ні, товаришу генерале, має вихід 135-й… Тур ходив до Леміша із Стефою, як вона казала, по стежках, тільки йому одному відомих. Коли поверталися назад, до 135-го не заходили. А той пише, що має наказ Леміша привести йому радиста.
— У ваших міркуваннях є сенс… Турові трeбa дати час і вжити всі «за» і «проти». Можливо, згодом і він приєднається до вашої групи, але поки що будете діяти від його імені. Треба зробити все, щоб там, у Мюнхені, думали: Тур у пошуках зв'язку з Лемішом — Куком щасливо перейшов з Підкарпаття на Ровенщину, міцно осів на колишньому терені Енея і почав діяти. Нехай шлють сюди своїх агентів, спорядження, зброю, гроші, ми все приймемо. За Сонним озером, у бункерах, де мали переховувати золото, вам, товариші, доведеться влаштуватись на жипло. Там буде база. Кілометрів за двадцять, на постої Довгого (цього ми взяли на минулому тижні разом з кількома його бойовиками), розташуємо загін забезпечення. Лемко і Ліщина тепер — бойовики Довгого. Вони приєдналися до вас, Максиме. Пробачте, але деякий час нам саме так доведеться називати вас. Не заперечуєте?
— Ні, я сам обирав собі це псевдо. Мій батько — Максим. Крім того, в моєму житті був ще один порядний чоловік, який звався Максимом.
— Так от, вони, — Семеняка показав на своїх співробітників, — приєдналися з наказу Довгого. Після того як на Дідовій Буді було вбито Енея, Мару й Лиса, Тур подався за Сонне озеро. Поранений у ногу, заліг там до кращих часів. До попа підете втрьох. Скажете, потрібні батареї й деталі до рації.
— Моя рація залишилась у бункері, який я підірвав під поповою повіткою. Правда, піп про це може і не знати. От тільки Стефа, то така, що круг пальця не обведеш.
— Їй передасте сердечні вітання од провідника. Скажете, що сам прийти не міг…
— А як вона захоче його побачити? — спитав Бойко.
— Скажете, що маєте наказ Тура: Стефі бути на місці, зв'язати вас з Кужілем. Вам через того Кужіля треба виходити на 135-го… Скажете, що Тур сам до неї прийде, як підлікує ногу. Можете навіть закинути, що Тур не забув її. Це жінкам потрібно… До попової фари спочатку підете один. Подякуйте панотцю за батареї і радіодеталі, натякніть, що це він допомагає вам налагодити зв'язок з Мюнхеном, а такі послуги не забуваються…
— До речі, товаришу генерал, — сказав Андрій. — Коли нас напучували Бандера і Ленкавський, то обидва відкрито наполягали на тому, щоб ми більше збирали розвідувальної інформації і передавали її на Цеппелінштрасе. Тоді я ще не внав, що Бандера пов'язаний з англійцями, і здивувався, коли американець Ромер, а за ним і Тур вимагали таку інформацію передавати на хвилю американського розвідцентру в Мюнхені. Було б незле, якби я мав щось такого їм передати. Це переконало б їх остаточно. Щоб не сварити англійців з американцями, варто передати і тим, і другим.
— Товаришу Ковальов, чи маємо ми якесь дезо по Ровенщині й взагалі по маршруту боївки Тура?
— Дещо маємо, товаришу генерал… Ми готувалися до радіогри ще з весни і визначили ряд об'єктів…
— Забезпечення Максима дезинформацією покладаю на вас. Отже, завтра у призначений час виходимо в ефір. Затримку пояснимо подіями на Дідовій Буді. Передаємо дезинформацію, отримуємо від ваших мюнхенських шефів розпорядження, уточнюємо час і код наступного сеансу і замовкаємо якомога надовше. Вам, Максиме, тим часом доведеться навідатися до отця Феоктиста. Зробити це треба негайно, аби звідти не просочились небажані відомості до 135-го і Кужіля. Те, що на Дідовій Буді загинуло троє з боївки Тура, трохи рознервує його шефів, але довідавшись, що група фундаментально влаштувалась на терені Довгого, а особливо те, що почала збирати розвідінформацію, швидко їх заспокоїть. До речі, Андрію Максимовичу, як Еней вийшов на 135-го?