У кабаре, куди вони зайшли з Дайн-Рябчухом після того, як обміняли жетони на зеленкуваті купюри з портретом Веніаміна Франкліна, стояла напівтемрява. В густій хмарі сигаретного диму плавала тиха мелодія. На естраді, вихоплена різноколірними пасмами світла, звивалась в жагучому танці молода жінка. Власне, на танок це було мало схоже. Вона то застигала у пристрасних позах, то несподівано вся віддавалась агонії рухів, поступово роздягаючись, усе більше оголяючи красиве тіло.
Дайн прилип до неї масними, хтивими очима. Метрдотель провів їх до вільного столика біля самої естради. Підіслав кельнера. Дайн замовив коньяк і лимони. Хорст згадав, що минулого дня нічого не їв од ранку.
— Омара і глінтвейн, — сказав він кельнерові.
— Замовляй, Хорсті, тобі ще не час думати про свою талію, — усміхнувся Дайн, не зводячи очей з танцівниці. Брунатні груди жінки звабно коливалися в непевному світлі прожекторів.
— Не зівай, Хорсті, вона дивиться на тебе, — перегнувшись через стіл, зашепотів Дайн.
Хорст глянув на її кам'яне обличчя, застиглі очі і подумав, що їй, мабуть, не дуже приємно відчувати на собі липкі, сповнені брудної похоті погляди. Хорстові стало жаль цієї стрункої жінки, тіло якої могло б надихнути майстра на створення мармурової поеми про жіночу красу. Мабуть, з таких жінок греки ліпили своїх богинь. Світло прожекторів поволі згасало. Мелодія розтанула під склепінням залу. В невидимому оркестрі наростав тривожний барабанний дроб. Жінка повернулася до залу, потім враз вигнула тіло, неначе вражена в серце тим диким звуком, і скинула з стегон легку пов'язку. Руки її поволі поповзли вздовж тіла і несподівано злетіли до неба не то з благанням, не то з прокльоном. Світло прожекторів вже ледве окреслювало витончені форми тіла, а жінка все стояла напружена, мов струна, ніби благаючи небо громом і блискавками вразити чорну пащеку залу, в якій по-вовчому палали очі. Світло погасло. Зал потонув у чорній безвісті і несподівано вибухнув оплесками. Коли світло спалахнуло знову, на естраді вже стояв дебелий, грубо розмальований чолов'яга і дурикувато скалив зуби. Починалася клоунада, проте за столиками все ще смакували попередній номер.
— Ех, шляк би його трафив, файна любаска, — промовив Дайн-Рябчук.
Хорст не зрозумів його останніх слів, проте здогадався, кого той має на увазі, бо, правду кажучи, і сам думав про ту жінку.
— То хто тобі боронить? — посміхнувся він Дайнові.
— Не та у мене талія, Хорсті, — сумно відповів Стефан.
З пляшками на срібній таці, артистично лавіруючи між столиками, до них підплив кельнер. Змахнув серветкою піт з пляшки коньяку, висмикнув корок, наповнив чарки.
— Вип'ємо, Хорсті. Перша чарка за фортуну!
Дайн двома пальцями взяв кришталеву чарку. На ній бурштиново засвітився вензель казино.
— Так везе не часто. Мені особисто ніколи не щастило в грі. Та й у житті не дуже. Тиняюсь по світу, як бездомний пес. — Дайн скривив товсті вологі губи. — За тебе, щоб ти завжди був улюбленцем тієї легковажної богині!
Хорст підняв чарку і несподівано різким рухом знову поставив її на стіл.
— Що з тобою?
Хорст не відповів. Очі його дивилися кудись повз Дайна. Той оглянувся і побачив Шульце, який ішов за метрдотелем до сусіднього столика.
— Хелло! Геро! Сідай з нами.
Шульце сказав щось метрдотелеві і підійшов до них.
— Рекомендую, Геро фон Шульце Геверніц — мій шеф і давній друг. Хорст Торнау — мій родич.
— Не так голосно, Стенлі, твій родич значиться в готелі, як Доменіко Бенедетті.
Хорст відчув, як у нього спалахнули вуха. Шульце потис йому руку і сів до стола.
— Ми піднімаємо першу чарку за фортуну. Приєднуєшся?
— За неї варто випити, — Шульце посміхнувся і глянув на Хорста крижаними очима.
Торнау з усіх сил намагався витримати його погляд, проте очі самі собою опускалися долу.
— А що це ви самі, без дами?
Хорст не відповів на запитання Шульце.
— Про яку даму мова? — поцікавився Дайн.
— О, я бачу, він нічого тобі не сказав. Сьогодні він одружився.
— Що? Хорсті, це правда? Чого ж ти мовчиш? А хто вона?
— Гізела фон Глевіц, — багатозначно промовив Шульце, наливаючи собі коньяк.
— Гізела? — здивовано запитав Дайн. — А де ж вона? Я б хотів її бачити.
— Вона погано себе почуває.