— Не знаю, що ми маємо робити, — зізнався я. — Я погоджуюся, що все це приголомшливо. Те, що Джуліан кохає мене, майже занадто чудово, щоб бути правдою. Можливо, це навіть не правда. Чесно кажучи, мене це надзвичайно здивувало. Але тепер я точно не дозволю цьому припинитися. Я не втечу тихцем, як ви радили мені раніше, я не збираюся припинити побачення з Джуліан, просто не можу. Я мушу дізнатися, чи справді вона мене кохає. А якщо кохає, то я й сам не знаю, що далі, — можливо, нічого. Усе це страшенно незвично й може виявитися болісним, особливо для мене. Я не хочу завдавати їй болю. Я не думаю, що можу образити її. Але цієї конкретної миті жоден із нас не може зупинитися. Ось і все.
— Вона може зупинитися, якщо захоче, — заперечив Арнольд. — Навіть якщо мені для цього доведеться замкнути її в кімнаті.
— Звісно ж, ви можете зупинитися, — додала Рейчел. — Спробуйте бути чесним! І припиніть казати «ми». Ви не можете відповідати за Джуліан. Сподіваюся, ви не лягали з нею в ліжко?
— О Господи, Господи, — застогнав Арнольд, — авжеж, не лягав, він же не злочинець.
— Ні, не лягав.
— І не збираєтесь.
— Рейчел, я не знаю! Прошу, зрозумійте, що ви розмовляєте з божевільним.
— То насправді ви погоджуєтеся, що поводитеся безрозсудливо, безвідповідально й небезпечно!
— Арнольде, будь ласка, не гнівайтесь так. Ви обоє лякаєте й бентежите мене, а це не добре. Коли сказав «божевільний», я не мав на увазі «безвідповідальний»… Я відчуваю відповідальність, наче… мені довірили щось… не знаю… клятий Грааль… присягаюся, я не тиснутиму на неї й не набридатиму їй… я дам їй цілковиту свободу… вона цілком вільна…
— Ви знаєте, що верзете нісенітниці, — не вгавав Арнольд, — і все одно суперечите собі самому. Якщо ви не докучатимете їй тепер, це лише підігріє її почуття до вас, створить певну ситуацію між вами. Природно, ви ж цього й хочете. Зрозуміло, що вона не має до вас серйозних почуттів, схоже, в душі ви це навіть розумієте. Лише подумайте, яка вона ще дитина! І прошу, затямте, я не дозволю, щоб між вами й моєю донькою виникали якісь ситуації. Не буде зустрічей, жодної цікавої дискусії, жодного прояву почуття, нічого. Зрозумійте це, прошу. Зрозумійте, у цій ситуації я ставитимусь до вас так само, як до якогось брудного хтивого старигана, що переслідує її на вулиці. Я буду безжальним, Бредлі. І це найлюб’язніше, що я можу зробити. Ви дасте Джуліан спокій. Я захищу її від вас, посадивши під арешт, вивезу з країни, якщо буде потрібно, звернуся по допомогу до юристів, поліції та застосую фізичну силу. Не думайте собі, що зможете хоча б писати їй, я сповна оборонятиму її від вас. Вам не дістати її, я не дозволю цьому навіть розпочатися. Любий Господи, просто уявіть себе на моєму місці! Наважтеся зараз і вчиніть пристойно й розсудливо — поїдьте з Лондона. Ви все одно збиралися. Будь ласка, їдьте собі. Авжеж, усе минеться, я не натякаю, що ви ніколи більше не побачите її знову, звісно ж, ні. Але зараз я бачу, що ви втратили розум, і не дозволю моїй доньці жодним чином — хай навіть поверхнево, награно й непереконливо — зв’язуватися з підстаркуватим чоловіком. Мене аж нудить від однієї думки, і я цього не дозволю.
На мить після його промови запала тиша. Я пильно дивився на Арнольда. Він сидів геть нерухомо, розмовляв спокійно, але уривисто протинав слова наголосами, а в голосі його чулася навмисна «гострота», що мала лякати. Обличчя під безбарвним волоссям залилося яскравим рум’янцем, як у дівчинки. Я хотів подолати страх гнівом, але не зміг. Тихенько сказав:
— Ваше красномовство підказує мені, що Джуліан урешті-решт таки переконала вас, що закохана.
— Вона не розуміє, що відчуває…
— Тепер не вісімнадцяте століття…
— Ходімо. — Арнольд підвівся й махнув головою Рейчел, яка теж встала з крісла. — Ми сказали все, що хотіли. Вам залишається лише… змиритися… зрозумійте, є лише один вихід, який ви мусите… прийняти…
Я відчинив двері вітальні. І сказав:
— Арнольде, прошу, не гнівайтеся так на мене. Я не вчинив нічого поганого.
— Ні, вчинили, — заперечила Рейчел. — Ви розповіли їй про свої почуття.
— Гаразд. Я не мав цього робити. Але кохати когось не грішно, це гарно, і нам удасться зробити все… добре… Я не набридатиму їй… якщо хочете, не бачитимусь із нею тиждень… дозволю їй усе обміркувати…