Абсолютне жадання одного людського тіла іншим і байдужість до його замінників — одна з найвеличніших таємниць життя. Я чув, що існують люди, які просто хочуть «жінку» або «чоловіка». Осягнути такі любовні історії я не в змозі, і вони мене не стосуються. Я нечасто безмежно хотів інше людське створіння, а отже, узагалі нечасто хотів інше людське створіння. Триматися за ручки й цілуватися непогано для дружби, але не в моєму стилі. Проте тієї тремкої цілковитої відданості іншій людині, яку я пережив, коли сидів на ліжку-дивані та чекав на Джуліан, я не відчував ніколи раніше; хоча розум мій знав, що колись я був закоханий у Крістіан. І був іще один випадок, про який я тут не розповідатиму.
Це було схоже і не схоже на перший день медового місяця, коли молодята на догоду одне одному вдають зовсім не властиві собі звички. Я не був молодим чоловіком. Я не був молодим і не був її чоловіком. Я не відчував тієї потреби контролювати, яку відчуває наречений, не непокоївся, як він, про майбутнє, не мав його спокійно систематизованих зобов’язань. Я боявся майбутнього й мав обов’язки, але того дня опинився в надзвичайно дивному світі — країні див, де від моєї мужності вимагали одного: рухатися вперед і вперед. Я не відчував потреби контролювати. І Джуліан не контролювала мене. Нас обох контролювало щось інше.
На ланч ми їли яйця, а на вечерю — ковбасу і випили трохи вина. Джуліан ставилася до алкоголю з властивою молоді байдужістю. Я гадав, що надто збуджений, щоб пити, але несподівано виявив, що спустошив два келихи. Джуліан страшенно зраділа, знайшовши гарну скатертину, і обидва рази так майстерно, як лише могла, накрила на стіл. Як і обіцяли в рекламі, у «Патарі» було все, що потрібно для господарства. Щітка й совочок Джуліан виявилися зайвими. (Тут була навіть, як обіцяли в рекламі, власна електрика від генератора на покинутій фермі.) Моя кохана принесла із саду квіти: розхристані дзвіночки побляклого бавовняно-блакитного кольору, жовте вербозілля й дикі люпини, які зірвала за парканом, та одну білу півонію з малиновими прожилками, чудову, наче лотос. Ми офіційно сіли та з полегшенням засміялися. Після вечері вона раптом сказала:
— Не варто непокоїтися.
— Угу.
— Ти розумієш мене?
— Так.
Ми помили посуд. Потім вона пішла до ванної кімнати, а я зайшов у спальню й подивився на себе в дзеркало. Пильно оглянув своє тьмяне пряме волосся й вузьке обличчя з кількома зморшками — я мав на диво молодечий вигляд. Я роздягнувся, а потім прийшла вона, і ми вперше були разом.
Коли дістаєш нарешті те, чого так довго прагнув, мрієш, щоб час зупинився. І часто в такі миті він насправді дивовижним чином сповільнюється. Дивлячись одне одному в очі, ми неспішно пестили одне одного з якимось ніжним еротичним подивом. Зараз я вже не відчував Марвеллівського шаленства. Натомість я відчував, що мені випав привілей прожити за короткий проміжок часу велетенську еру любовного досвіду. Чи знали греки між шестисотим і чотирьохсотим роком до Різдва Христового, які тисячоліття людського досвіду вони проголошують? Мабуть, ні. Але я, обожнюючи свою кохану з голови до п’ят, знав, що виконую наказ, що втілюю в собі історію людського кохання.
Та все ж моє квітчасте почуття приреченості зазнало розплати. Я занадто довго відкладав найважливіше, і, нарешті наставши, воно тривало лише мить. Після цього я ще довгенько стогнав і намагався пестити Джуліан, але вона міцно обійняла мене, пришпиливши мої руки до ліжка.
— Я ні на що не здатен.
— Не кажи дурниць, Бредлі.
— Я застарий.
— Любий, давай поспимо.
— Я вийду на хвилинку.
Не вдягаючись, я вийшов у темний сад, де світло з вікна спальні вихоплювало тьмяний квадрат зубчастої трави й кульбаб. З моря насувався туман, повільно пропливав повз будинок і закручувався, мов цигарковий дим. Я прислýхався, але не почув гуркоту хвиль, лише потяг прогуркав і крикнув, мов сова, десь позаду мене, на рівнині.
Коли я повернувся, Джуліан уже вдягла темно-синю нічну сорочку, розстібнуту до пупка. Я задер її аж до плечей.
Округлі дівочі груди звисали, мов плоди на деревах юності. Волосся висохло й скидалося на м’який золотий пух. Очі Джуліан були величезні. Я вдягнув халат і вкляк перед коханою, не торкаючись її.