— Бідолашна Рейчел, ох, бідолашна Рейчел, — не подумавши, бовкнув я.
Вона засміялася, наче огризнулася, і смикнула себе за волосся.
— Так, стара бідолашна Рейчел!
— Перепрошую, я… от дідько… маєте на увазі, він так і сказав: «Піди зустрінься з Бредлі»?
— Так.
— А якими саме словами він скористався? Не-письменники ніколи не передають нічого точно.
— Ой, не знаю. Не можу згадати.
— Рейчел, ви мусите згадати. Ще й двох годин не минуло…
— Ох, Бредлі, не мучте мене. Мене всю наче порізали на шматки, подряпали й переїхали чим тільки можна, мовби плугом розчавили.
— Мені знайоме це відчуття.
— Не думаю. У вашому житті все абсолютно гаразд. Ви вільний. Ви маєте гроші. Ви хвилюєтеся через свою роботу, але можете поїхати за місто чи за кордон і віддатися роздумам у якомусь готелі. Господи, як мені хотілося б опинитися на самоті в готелі! Це був би рай!
— «Хвилювання через роботу» теж може бути пеклом.
— Усе це поверхневе і — як це слово? — легковажне. Це… забула слово…
— Необґрунтоване.
— Це не стосується справжнього життя, обов’язків. Моє життя — самі лише обов’язки. Моя дитина, мій чоловік — обов’язки. Я опинилася в клітці.
— Мені не завадило б кілька обов’язків у житті.
— Ви не розумієте, що кажете, Бредлі. У вас є почуття власної гідності. Самотні люди мають гідність. Заміжня жінка не має власної гідності, не має навіть власних окремих думок. Вона — підрозділ чоловікової душі, і він може, якщо заманеться, впорснути страждання в її свідомість, як чорнила, що ширяться у воді.
— Рейчел, мені здається, ви марите. Це сильний образ, але я ніколи не чув такої нісенітниці.
— Що ж, можливо, я описую те, що відбувається між нами з Арнольдом. Я просто пухлина на його тілі. Власного тіла в мене немає. Я не можу вплинути на нього, не можу навіть, якщо вб’ю себе. Це його зацікавило б, він вигадав би якусь теорію. А незабаром знайшов би собі іншу жінку, в якої мав би навіть більший успіх, і обговорював би з нею мій випадок.
— Рейчел, це дуже низькопробні думки.
— Бредлі, я обожнюю вашу простоту. Невже ви думаєте, що я досі розумію мову?! Ви розмовляєте з жабою, з черв’яком, що звивається, хоча його розрубали навпіл.
— Рейчел, припиніть, ви засмучуєте мене.
— Ви — чутлива рослинка, чи не так? Як подумаю, що вбачала у вас мандрівного лицаря!..
— Такого забрудненого…
— Ви були окремою територією. Розумієте?
— Широкою рівниною, де можна встановити свій намет? Чи це не влучний образ?
— Ви глузуєте з усього.
— Ні. Просто звик базікати. Ви ж не перший день мене знаєте.
— Так-так, і справді знаю. Ох, я все зіпсувала. Я навіть вас зіпсувала. Тепер Арнольд і з вами налагодить зв’язки. Він переймається вами значно більше, ніж мною. Він забирає в мене все.
— Рейчел. Послухайте. Мої стосунки з вами не частина стосунків з Арнольдом.
— Сміливі слова. Але нині вже інші часи.
— Прошу, спробуйте згадати, що він сказав уранці, знаєте, коли попросив вас…
— Ох, як ви ображаєте й дратуєте мене! Він сказав щось на кшталт: «Не думай, що тепер не можеш піти й побачитися з Бредлі. Правду кажучи, тобі краще просто зараз зустрітися з ним. Він там мало не вмирає від нетерплячки поділитися з тобою подробицями нашої останньої розмови. Чому б не зустрітися з ним і не побазікати начистоту, виговоритися нарешті? З тобою він буде відвертішим, ніж зі мною. Нині він трохи ображений, а це допоможе йому. Іди».
— Господи! Він гадає, що ви прозвітуєте йому про наші з вами розмови?
— Мабуть.
— А ви так учините?
— Мабуть.
— Я нічого не розумію.
— Ха-ха.
— В Арнольда роман із Крістіан?
— Ви закохані в Крістіан.
— Не верзіть дурниць. В Арнольда…
— Не знаю. Мені нудно від цих запитань. Може, й ні, строго кажучи. Але мені до цього байдуже. Арнольд чинить як вільний чоловік, він завжди таким був. Якщо йому хочеться бачитись із Крістіан, він бачиться з нею. Вони збираються вести разом справи. І мене геть не цікавить, чи лягають вони при цьому вдвох у ліжко.
— Рейчел, а тепер спробуйте згадати трохи точніше. Арнольд і справді вірить, що я набридаю вам проти вашої волі? Чи він вигадав це, аби трохи згладити ситуацію?
— Не знаю, у що він там вірить, і мене це не обходить.
— Прошу, спробуйте. Істина має значення. Що саме сталося вчора після того, як Арнольд повернувся й ми були… Будь ласка, опишіть події детально. Я хочу, щоб ви почали так: «Я збігла сходами».