― Я сподівався, що впораюся раніше, ― вже більш зрозуміло сказав він. ― Але шлях був надто довгий…
― Ми вже були біля Синопа, чому ти вернувся?
― Там могли бути інші в «робочому сні», ― Данило спробував сісти, але Олекса сталевою хваткою втримав його на місці.
― Ясно. Що далі робитимемо?
― Треба в Синоп навідатися, ― Данило заплющив очі. Препарати Олекси набирали силу, він знав, що зараз засне нормальним сном на кілька годин. ― Як прокинуся, так і підемо. Треба доконче з’ясувати, де наші.
І вимкнувся. Олекса подивився на меданалізатор, кивнув, легко вийняв навігатора з ложемента і потяг у медвідсік.
А Роза раптом відчула нестримне бажання випити чогось дуже міцного. Типу Прісьчиного самогону…
20.
Синопський пашанат розташувався в системі червоного карлика Синоп. Довкола цієї зірки оберталися дві планети-гіганта з купою супутників землеподібного типу. Орбіта одного з гігантів проходила «поясом життя», і таким чином усі його вісім великих супутників можна було з невеликими затратами тераформувати. Хоча усамці не дуже й витрачалися на нормальне тераформування, обмежилися лише мінімально необхідним (кисневою атмосферою та підвищенням вологості), зате набудували житлових та промислових куполів.
Всі вісім заселених планеток цієї системи називалися Синопами. З додаванням номера. І ще був великий астероїд Бедестан. Прямо дивно, чому його теж не назвали Синопом з номером… Данило логічно розмислив, що резиденція Ахмет-паші повинна знаходитися на планетці з номером 1. Та й у базі даних по Усамській Порті в якості основного порту системи Синоп значився Синоп-1.
І знову, як на Кафі, постало питання – а власне, що саме робити?
Рішення запропонувала Роза: от просто так узяти та зайти в синопський порт. Чом би й ні? Республіка офіційно з Портою не торгувала, але це не значить, що республіканських торговців тут не буває. Дрібні напівкримінальні підприємці на власний ризик возили в Порту контрабанду чи самі їздили за товаром. Простіше кажучи, Роза запропонувала прикинутися контрабандистами.
Данило мав сумнів, чи вийде. Але Роза сказала:
― А чому ні? Намастимо лапу митнику, і нас пропустять без огляду. Якщо ти не пожалкуєш хоча б двадцять галактів.
― Розо, чи від тебе я це чую? – здивувався Данило. ― Ти ж Пріську трусиш за кожний зайвий сантим.
― То Пріську, а це для важливої справи. Готуйся, митниця йде.
Роза була права. Митник не те що натякнув на хабар – він його відверто попросив. І якраз двадцять галактів. Всього за двадцятку вони отримали посадочну картку і право на тижневе перебування у синопському порті.
― Фух, я думав, заметуть, ― Петро непомітно обтер піт з лоба. Роза розсміялася:
― А за що замести? Ось почекай, вони таки з нас ще двадцятку візьмуть, щоб випустити без огляду.
Синопський порт був дуже схожий на Кафу, з тією лише різницею, що знаходився на поверхні досить великої планети, а не в підземних кавернах. Та й сила тяжіння тут була аж 0,5 же. Посадкові майданчики під відкритим небом були забиті дрібними кораблями різноманітних типів. Пробиратися до входу в портовий купол довелося довго. Дихати тут було можна – ця планета мала кисневу атмосферу, але в повітрі тут містилося стільки пилу, що Олекса, який спостерігав за ними з корабельного терміналу, почав турбуватися за здоров’я команди. І зітхнув із полегшенням, коли вони потрапили всередину купола. Знав би він, як той купол зсередини виглядає!..
Не бажаючи надто морочитися, усами не стали приводити планету до ладу, створювати на ній екосистему. Життя було лише в куполах. І було воно дуже сумнівної якості, принаймні в куполах, де розташувалися робочі зони чи бідняцькі квартали. Там ніхто не потурбувався про те, щоб зробити сади та ставки. Все це заміняли величезні баки з хлорелою, які нескінченними ланцюгами тяглися вздовж вулиць. Хлорела працювала на межі можливості й страшенно смерділа. Час від часу траплялися замурзані підлітки, які ловили в тих баках сачками якусь слимачого вигляду живність із мацаками. Данило підозрював, і небезпідставно, що ця сама живність для багатьох тут була основною їжею. І не мав ніякого сумніву, що при цьому в куполах для багатіїв росли садки, текли струмки і блищали дзеркалами чистої води басейни та ставки. Сумнозвісна усамська класова структура суспільства із культивованою зневажливістю до нижчих… Навіть на Кафі не було такого неподобства, як ці хлорелові баки замість рослинності, і такої бідності, як в цьому кварталі, теж було не знайти.
Роза взяла на себе роль торговки-контрабандистки. Іншим (тобто Данилові та Петру) наказала мовчати і вдавати з себе тупоголових охоронців.