Жінок провели довгим коридором і загнали в тісний зал, змусили зняти весь одяг і сісти прямо на підлогу, на килими. Конвоїрки вишикувалися вздовж стін. В зал зайшли троє – дві молоді тітки з плечима, як у метальниць молота, і старезна бабця. Оксана уперше бачила настільки стару тітку: щоб зморшки прорізали все обличчя, як малюнок на персиковій кісточці. В Республіці, як в усій Галактичній Співдружності, вже більше ста років діяла програма загальної пролонгації життя. Пролонгація уповільнювала процеси старіння, посилювала регенераційні можливості організму, і тому ті, хто пройшов пролонгацію чи не першими, зараз мали вже під сто п’ятдесят років за плечима, а виглядали максимум на шістдесят. До того ж було багацько і косметичних методів, на додачу до пролонгації. Скільки ж років цій бабці? Але тут Оксана пригадала, що, по-перше, рівень медицини в Порті набагато нижчий, ніж в Республіці (навіть для багатіїв, які їздять лікуватися на планети Галактичної Співдружності), по-друге, більшість аристократії Порти під санкціями (за напади на Республіку, за анексію Пріми Едема, за інші «веселі» справи), і вони не можуть їздити за межі Порти, і по-третє, є дуже невеликий процент людей із генетичними збоями, в яких пролонгація першого покоління (ще експериментальна) викликає після п’ятдесяти років різке і глибоке старіння тканин шкіри чи суглобів. Мабуть, цій тітці дуже не пощастило стати жертвою всіх трьох вказаних факторів, і їй могло бути всього шістдесят років.
Бабця сіла на крісло, яке їй вже хтось устиг принести, чіпким поглядом обдивилася полонянок. Одна з охоронниць подала їй комм-термінал. Бабця несподівано молодим голосом на поліславі із жахливим усамським акцентом сказала:
― Буду називати за ім’ям. Кого назвала – встає. Не встане – накажу бити. Ясно?
Полонянки похмуро щось прогуділи. Бабця стала називати імена, зачитуючи їх з терміналу. Чіпко оглядала кожну, робила на терміналі позначки. Коли принизлива процедура закінчилася, бабця щось наказала своїм охоронницям, і ті грубо витягли з натовпу Марусю, Оксану і Лєлю, підтягли до бабці ближче. Лєля сором’язливо намагалася закритися руками, Маруся ж стояла гордовито, схрестивши руки на грудях. Оксана робила вигляд, ніби їй все байдуже.
Бабця махнула рукою, наказала усамською:
― Інших в кімнати для товару, помити, добре годувати, дати пристойну одіж. Підуть на торги.
― Ваша воля, Шахріят-бійєм, ― вклонилися охоронниці, і, зігнавши жінок у щільний гурт, вивели геть. Бабця ще деякий час дивилася на відокремлених нею полонянок, потім вказала на Оксану:
― А ну, повернися. Так, ти, білява. Гарна. Моєму сину такі подобаються. Високі, тонкі астерниці з білими косами. Якщо будеш покірна і ласкава, догодиш Рамсану, дозволю йому взяти тебе за одаліску. Будеш його хатун, будеш добре жити.
Оксана на те лише погордливо сіпнула бровою. Помітивши це, бабця гнівно додала:
― А будеш писок воротити, накажу побити бамбуковими кийками, кислотою облити пику і продати на торгах дешево. Самим обідраним покупцям. Вибір за тобою, кралечко. Або жити в палаці, у розкошах, або ішачити на якомусь паршивому астероїді, де з їдла – сама хлорела з генмод-ягелем, де тебе лупитимуть щодня і дерти у всі діри щоночі, бо будеш там єдиною жінкою. Це й вас стосується, - бабця вказала на Лєлю та Марусю. ― Післязавтра синок мій повернеться, якщо буде вдоволений – станете його одалісками. Це краще, ніж йти на продаж. Хафсо, цих окремо до Рамсанчика.
Старша з бабциних супутниць вклонилася, повернулася до жінок і, погрозливо піднявши станер, звеліла йти попереду.
25.
Марусю, Оксану і Лєлю привели в розкішні покої, в окремий відсік маєтку. Тут Оксана і переконалася, що автори серіалу «Полонянка султана» не так вже і помилялися. Тому що, коли жінки вийшли з розкішної ванної кімнати, на них вже чекали дві молоді служниці, вдягнені у легкі сорочки та шаровари. Вони принесли їм одяг, який складався з таких же шовкових шароварів, тільки зовсім прозорих, гаптованих золотом, і ліфчиків, які переливалися дорогим камінням. До цього додавалися важкі золоті прикраси з великими дорогоцінними каменями, і золоті ж капці, інкрустовані чимось дуже схожим на натуральні перли. А може, це і правда були перли. Лєля з подивом дивилася на ці тапки.