Вогняний знову прискорився, Данило ледве встиг відірватися. Як довго він зможе тримати такий темп, він не знав. Це буле схоже на тренування серця на доріжці: коли міняєш швидкість бігу, і деякий час біжиш дуже, дуже швидко. Так швидко, як можеш. Так довго, як можеш. Потім знову повільно. Кожен астерник знав ці вправи з дитинства, кожен знав свої можливості.
А навігатори?
Данило не став чекати миті, коли його сили підійдуть до межі. Він різко скочив убік, до чергової білої плями дискретної зони, і вогняний пішов за ним… Данило підпустив його так близько, як тільки міг, і різко скинув швидкість. Вогняний промчався крізь нього, спричинивши пекельний біль і заметіль думок, але маневр виправдав себе: Данило залишився в гіпері, а вогняний разом із своїм «навченим» у «кишені» вивалився в «дірявий мішок». Так навігатори називали нестабільні дискретні зони. Неможливо увійти в неї і вийти назад в те саме місце. Невідомо, куди вона закине тебе… коли Данило прокладав шлях, він інтуїтивно відчув цю зону і не потикався до неї. А ворог в запалі гонитви не відчув… ну й біс із ним. Тепер треба з’ясувати самому, наскільки відхилився від курсу.
На щастя, не дуже. Данило повернувся до «петлі», де полишив навчених запорогів, увійшов в ту дискретну зону і з полегшенням побачив зеленкувату зірку, блакитну краплину і білу кулю.
«Тепер ідіть за мною», - передав їм він і відкрив прохід з «петлі» на основну трасу.
Коли пройшли Чорний простір, він нарешті виринув з робочого сну.
Перше, що побачив – блискуче від поту темне обличчя Килини. Вона дивилася на нього з тривогою і захопленням.
― Ну, хлопче, ти даєш. Ходила я з природними, але такого ще не бачила. Ти там що, в гіпері бився? Нас кидало, як лайно в зацикленому сортирі… наші хлопці передають, що якби не ти, їм би, та й нам заразом, капець був би.
Данило слабкою рукою стягнув шолом, вибрався з крісла:
― Не бився… бігав… ― і з мстивою посмішкою додав: ― Нічого, тепер усамці хай побігають з «дірявого мішка»…
Килина підняла брову :
― Ого… та ти страшна людина.
Данило лише махнув рукою та побрів у санвузол. Після зіткнення з усамцем хотілося помитися дезінфектантом – таким неприємним був цей ментальний контакт.
Поки мився, вислухав доповідь Олекси про те, що Роза жива, але в анабіозі.
Вийшов, заглянув у кладовку, посміхнувся, побачивши, що Пріська там разом з утеклими рабинями п’ють прямо з пляшки улюблений Прісьчин самогон, а на шматі ізолону поряд з ними розкидані дорогоцінності. Прийшов на камбуз, а там Оксана, все ще в гаремному одязі, сяючи діамантовим манікюром, заварювала чай. Вони довго цілувалися, потім пили той чай в рубці разом з Килиною та Лєлею.
Потім Данило знов заліз у крісло і, вже нікуди не поспішаючи, спрямував «Мавку» до Кафи.
33.
Кілька днів потому в одному з кабінетів Дипломатичного Палацу на Аскольді, столичній планеті Республіки, відбулася досить жорстка розмова.
В ній брали участь троє: міністр закордонних справ Республіки, посол Усамської Порти та представник Галактичної Співдружності.
―… Так ви кажете, ми напали на Синопський пашанат? ― професійно розігрував здивування міністр. ― Коли б це? Наскільки мені відомо – а я, маю зазначити, завжди отримую найсвіжішу інформацію – наш флот не залишав місць постійної дислокації та не виходив за межі зазначених в мирній угоді зон патрулювання. І це можуть підтвердити як представники нашого флоту, так і спостерігачі Галактичної співдружності.
Представник Співдружності мовчки кивнув. Посол заперечив:
― От тільки не треба прикидатися. Ми добре знаємо, що ваші диверсанти маскуються під цих бандитів, цих… запорогів. І саме вони…
― Стривайте, ― виставив вперед долоні представник Співдружності. ― Згідно до усіх угод та інших домовленостей, так звані «запороги» - це незалежні збройні формування, окремі адміністративні одиниці, приватні військові компанії. Так само, як і «Ісмаїлові брати» в Порті, «Лиси космосу» чи «Портове братство». Простіше кажучи – кондотьєри, наймати яких можна приватним особам чи компаніям для вирішення своїх приватних проблем. В тому числі і для промислового шпигунства, і для деяких силових операцій. Замість того, щоб виставляти якісь безпідставні претензії до Республіки, ви б поцікавилися в поважаного мною Ахмета бін Мусліма аль Балі, паші Синопського, чи не було в нього конфліктів з якимись корпораціями. Чи іншими приватними особами.
― Отож, - погодився міністр. ― Все, що відбулося, виглядає виключно як конфлікт приватних осіб. Конкретно на флот Порти ніхто не нападав, на саму планету Синоп-1 так само нападу, як такого, не було.