Зараз або ніколи. Ми обоє знали це, обоє натягнули луки. Ми обоє стискали в руці з луком додаткові стріли, готові накласти їх на тятиву.
-- Давай! – скомандував Ворон.
Хвилювання не давало про себе знати, поки стріла не вилетіла з лука. Тоді мене кинуло в холодний піт.
Стріла Ворона прошила Кульгавого під лівим плечем. Поневолений писнув, мов щур, на якого наступили. Він вигнувся вбік від Шепіт.
Моя стріла поцілила Шепіт в скроню. На ній був шкіряний шолом, та я не сумнівався, що удар звалить її з ніг. Вона впала в протилежний від Кульгавого бік.
Ворон випустив другу стрілу. Я свій постріл запоров. Кинув лук і перескочив через стовбур. Повз мене просвистіла третя стріла Ворона.
Коли я підбіг до Шепіт, вона вже піднялася на коліна. Я дав їй копняка в голову, повернувся до Кульгавого. Всі постріли Ворона потрапили в ціль, проте навіть особлива стріла Ловця не поставила крапку в історії Кульгавого. З його горлянки фонтаном била кров, та він все одно намагався прохрипіти якесь закляття. Я і йому дав копняка.
Ворон вже був поряд зі мною. Я крутнувся до Шепіт.
Сука цілковито виправдовувала свою репутацію грізного воїна. Попри слабість, вона намагалася встати, намагалася витягнути меч, намагалася промовити закляття. Я ще раз тріснув її по макітрі, відкинув меч.
-- В мене немає мотузки, -- сказав я глибоко вдихнувши. – Ти взяв якусь мотузку, Ворон?
-- Ні, -- він просто стояв, втупивши погляд в Кульгавого. Поношена шкіряна маска Поневоленого зсунулася набік. Він намагався поправити її, щоб побачити, хто ми такі.
-- То як в біса я маю зв’язати її?
-- Краще спочатку заткни їй пельку. – Ворон допоміг Кульгавому з маскою, з тією жорстокою посмішкою, яку він приберігає на випадок, коли збирається підрізати горлянку комусь особливому.
Я вихопив ножа і почав шматувати вбрання Шепіт. Вона відбивалася. Мені постійно доводилося збивати її з ніг. Нарешті, в мене були смужки матерії, якими я зв’язав її і заткнув рота. Я відтягнув її до купи каменів, обпер там і повернувся поглянути, як справи у Ворона.
Він зірвав маску з Кульгавого, відкривши знищене обличчя Поневоленого.
-- Що ти витворяєш? – запитав я. Він зв’язував Кульгавого. Цікаво, навіщо він завдавав собі клопоту?
-- В мене закралася думка, що можливо мені бракує хисту в таких справах, -- він присів і поплескав Кульгавого по щоці. Кульгавий випромінював ненависть. – Ти ж знаєш мене, Док. Я в душі добряк. Я б просто вбив його і на тому кінець. Та він заслуговує на жорстокішу смерть. Ловець має в цьому неабиякий досвід.
Він недобре засміявся.
Кульгавий намагався розірвати пута. Попри три стріли, він не втратив свою силу. Навпаки, став ще завзятішим. Древка стріл йому аж ніяк не перешкоджали.
-- Ей, старий друзяко, -- Ворон знов поплескав його по щоці. – Хочу тебе застерегти, як друг… Саме це ти сказав мені за годину до того, як Ранкова Зоря і її посіпаки влаштували мені засідку в місці, куди ти мене відправив. Застерегти тебе? Ага. Стережися Ловця Душ. Він звідкись роздобув твоє справжнє ім’я. Важко навіть уявити, що такий тип може зробити.
- Годі вже зловтішатися, Ворон, -- сказав я. – Вважай на нього. Він щось робить пальцями.
Кульгавий махав ними ритмічно.
-- Слухаюся! – вигукнув Ворон і засміявся. Він схопив меч, який я відібрав від Шепіт і відрубав пальці на обох руках Кульгавого.
Ворон дістає мене за те, що я не розповідаю всю правду в цьому Літописі. Можливо колись він побачить це і пошкодує. Але, повірте мені, в той день він був далеко не добрим самаритянином.
В мене була схожа проблема з Шепіт. Та вирішив я її по-іншому. Я обрізав їй волосся і зв’язав ним пальці.
Ворон катував Кульгавого так довго, що я вже не витримував.
-- Ворон, дай собі спокій. Відстань від нього і просто не спускай з ока.
В нас не було докладних інструкцій, що робити після того, як схопимо Шепіт, та я гадав, що Леді розповість Ловцю і він заскочить в гості. А нам просто потрібно контролювати ситуацію до його прибуття.
Чарівний килим Ловця Душ впав з неба через добрих півгодини після того, як я відігнав Ворона від Кульгавого. Він опустився в метрі від наших бранців. Ловець зліз, потягнувся, поглянув на Шепіт. Зітхнув.
-- На тебе шкода дивитися, Шепіт, -- зауважив діловим жіночим голосом. – Хоча ти ніколи не була красунею. Еге ж. Мій приятель Док знайшов закопані документи.
Шепіт відшукала мене холодним поглядом. В її очах було щось дике. Я волів відійти, щоб не бачити цього. Я не відважився поправити Ловця Душ.
Він повернувся до Кульгавого, сумно похитав головою.