Це продовжувалося довго. Мене збентежило, наскільки все мало глибоко особистий характер. Мої самі дикі фантазії повернулися до мене. В самому кінці, на одну тільки мить, з золотого сяйва виглянуло обличчя. Я ніколи не бачив красивішого жіночого обличчя. Хоча зараз я не можу пригадати його.
Вранці, розбудивши госпіталь до життя, я розповів Одноокому про свій сон.
-- Це все твоя багата уява, Док.
Він був заклопотаний. Йому хотілося якнайшвидше закінчити свої медичні обов’язки й забратися геть. Він ненавидів цю роботу.
Справившись зі своїми справами, я побрів в напрямку головного табору. З болем голови і в паскудному настрої. Прохолодне і сухе гірське повітря не бадьорило так, як цього можна було сподіватися.
Я зауважив, що у всіх такий же кепський настрій. Внизу, війська Черствого рушили вперед.
Одна із складових перемоги – глибоке переконання, що як би погано не виглядала ситуація, в якусь мить відкриється шлях до перемоги. Загін пройшов з цією певністю через розгром під Паничами. Ми завжди знаходили спосіб дати повстанцям добрячого копняка, навіть коли війська Леді відступали. Проте, зараз… Це переконання похитнулося.
Форсберг, Троянди, Паничі та ще з десяток менших поразок. Одна із складових програшу – втратити віру в перемогу. Нас переслідував прихований страх, що не дивлячись на очевидні переваги нашої позиції та підтримку Поневолених, щось піде не так.
Можливо, вони самі все підстроїли. Можливо, за цим стояв Капітан, або навіть Ловець Душ. А може все сталося само собою, як це вже бувало раніше…
Одноокий зійшов вниз відразу за мною, похмурий та сердитий, він щось бурмотів до себе і явно шукав зачіпки. Його шлях перетнувся з Гобліном.
Гоблін -- любитель поспати, саме виліз зі спального мішка. Він тримав миску з водою і вмивався. Охайний, зараза. Одноокий зауважив його і скористався нагодою вимістити на комусь злість. Він пробубнів кілька дивних слів і почав чудернацько підскакувати. Це трохи нагадувало балет, а трохи – військовий танок.
Вода в мисці Гобліна змінилася.
Я відчув сморід з відстані п’яти метрів. Вода набрала бридкого коричневого кольору. На її поверхні плавали огидні зелені шмарки. Вона викликала почуття відрази.
З королівською гідністю, Гоблін встав і повернувся. Кілька секунд він дивився прямо в очі усміхненому Одноокому. Тоді вклонився. Коли він підвів голову, на його вустах сяяла широка жаб’яча посмішка. Він відкрив рот і видав з себе жахливе завивання, від якого здригнулася земля. За все своє життя, я не чув нічого подібного.
Вони зчепилися, і горе тому дурневі, який стане їм на дорозі. Навколо Одноокого розсипалися тіні, прудко звиваючись по землі, як тисяча змій. Затанцювали привиди. Вони вилізали з-під скель, падали з дерев, вискакували з кущів. Привиди верещали, ревіли й реготали, ганяючи створених з тіні змій Одноокого.
Привиди мали біля шістдесяти сантиметрів росту і дуже нагадували карликових Однооких, тільки пики в них були значно бридкішими, а сраки, як у готових до спарювання самок бабуїна. Вроджений такт не дозволяє мені розповісти, що вони витворяли зі спійманими зміями.
Одноокий, якому порушили плани, підскочив у повітря. Він лаявся, пронизливо кричав, з рота йому пішла піна. Для нас, старої гвардії, які й раніше були свідками цих божевільних, мов Капелюшник, сутичок, було очевидним, що Гоблін затаївся і чекав на хід Одноокого.
Цим разом у Одноокого в сагайдаку виявилося більше стріл.
Змії зникли. Ті самі скелі, дерева й кущі, з яких вискакували створіння Гобліна, тепер вивергали величезних, блискуче-зелених жуків-гнойовиків. Великі жуки налетіли на ельфів Гобліна, скрутили їх і покотили до краю провалля.
Не варто й казати, що весь цей галас привабив глядачів. Стара гвардія, давно знайома з цим безконечним поєдинком, голосно сміялася. Інші долучилися до нас, як тільки зрозуміли, що всі чари під контролем.
Червонозаді привиди Гобліна пустили коріння і застигли на місці. Вони перетворилися в рослин-хижаків, з пащ яких текла слина. Їхнє місце в джунглях ваших найдикіших кошмарів. Клац-клац-хрум, по всьому пагорбу, в щелепах рослин хрустіли панцирі. Це неприємне, до скреготу зубів, почуття огиди, яке виникає, коли ти розчавиш великого таргана, тільки підсилене в тисячу раз, розходилося навколо, змушуючи всіх здригнутися. На якусь мить, навіть Одноокий завмер на місці.
Я поглянув навколо. Капітан прийшов поглянути, що коїться. На його обличчі сяяла задоволена посмішка. Це був безцінний скарб, його посмішка, рідкісніший, ніж яйце рока. Його товариші, офіцери регулярних військ та капітани гвардійців, виглядали на спантеличених.