— Судячи з усього, так. Більше я нічого не знайшла.
— Може, вони після цього почали спілкуватися в оффлайні. А ти читала, що саме Братство написало про звільнення Воллі? — спитав Страйк, спершу перевіривши, чи немає у теці роздруківки статті.
— Читала, — відповіла Робін, — але нічого нового там немає. Суть така, що Воллі дискримінують як білого чоловіка стандартної орієнтації, фемнацистки захоплюють світ, дожилися, що вже не можна пожартувати про спалення євреїв так, щоб по тебе не прийшла поліція.
Машина їхала по Тоттенгем-Корт-роуд.
— Не проти, якщо я закурю? — спитав Страйк, зауваживши холодність Робін; зазвичай він про таке навіть не питав, адже вона тримала у бардачку бляшанку як попільничку для нього.
— Кури, — відповіла Робін, а тоді: — Як гадаєш, є шанс, що Братство Ультіма Туле та «Розполовинення» — це...
— Публічне і таємне обличчя однієї організації?
— Саме так.
— Я б сказав, що це до біса можливо, — відповів Страйк, старанно видихаючи дим у вікно. — Братство — інструмент для залучення нових членів, а ідейних потім переводять у войовниче крило.
Страйк дійшов до останнього аркуша з роздруківок Робін. Це був уривок з інтерв’ю Еді Ледвелл сайту під назвою «Творчині».
«Творчині»: На що схожий твій звичайний день?
Еді: Не сказати, що в мене є звичайні дні. Найперша справа — витягнути Джоша з ліжка. Правда, ми працюємо до третьої або четвертої години ранку, тож він, мабуть, має право повалятися трохи.
«Творчині»: Як ви розділяєте обов’язки?
Еді: Зазвичай я придумую приблизний сценарій епізоду, тоді Джош підкидає якісь ідеї, і разом ми розвиваємо сюжет. Малюємо обоє: він — Серцика, Сороцюгу та лорда і леді Вурді-Гробс, а я — Дрека, Хробака і Паперовобілу.
«Творчині»: Ваш творчий процес зазнавав якихось змін, еволюції, чи все лишилося як було?
Еді: Ми стали більш організованими. Я почала записувати ідеї та нагадування у телефон, а не просто на клапті паперу, які я вічно гублю.
— Вона записувала ідеї у телефон, — сказав Страйк. — Цікаво... Я все думав, нащо убивця забрав її телефон. Очевидна відповідь — щоб поліція не дізналася, кому вони дзвонили, перш ніж були убиті на цвинтарі, але тоді убивця не розумів би, що поліція все одно зможе дістати цю інформацію. Але якщо мотивом стало бажання заволодіти їхніми ідеями, це цілком пасує до моєї теорії.
— Що за теорія?
— Що убивця забрав телефони як трофеї, — пояснив Страйк. — Марк Чапмен, перш ніж убити Леннона, не забув узяти у нього автограф.
По спині Робін пробіг неприємний холод.
Вони їхали Камденом; Страйк курив, прочинивши вікно.
Чому Робін поводиться так прохолодно? Коли жінки отак його бойкотували, Страйк зазвичай розумів, де саме схибив. Він зауважив нервову нотку в її тоні після того, як Шарлотта майстерно поділилася новиною про Меделін, але сам після того візиту був настільки захоплений люттю, дискомфортом і тривогою, що не знайшов сил подумати, як ця історія вплинула на Робін. Ця холодність викликана тим фактом, що він, гаданий найкращий друг, не розповів про нові стосунки і таким чином зачепив її гордість, виставивши необізнаною? Чи вона сердиться, що Страйк додав до вже непосильного робочого навантаження ще одну проблему, яку Робін сприймає — хай і несправедливо — як наслідок його власної провини? Чи, може — тут Страйк сам розумів, що знову піддається марнославству, через яке вирішив, що вона буде рада його залицянням на сходах «Рітцу» — може, Робін ревнує?
Суто щоб порушити мовчанку, він сказав:
— Я досі не можу зайти в ту кляту гру.
— Я теж, — відповіла Робін.
Вона не сказала Страйку про ідею скористатися обліковим записом колишньої подруги Мідж, — почасти через те, що від Мідж на цю тему не було звісток, тож не хотілося давати обіцянок, яких, може, не вдасться дотримати. Але також — якщо вже не брехати собі — Робін не бачила, чому це тільки Страйку можна мати таємниці.
— А, я ж почитав твої нотатки про «Перо правосуддя», — мовив Страйк, струшуючи попіл у вікно. — Треба обов’язково спитати у Каті Апкотт, що вона знає про «Перо» і про Кеа Нівен... Тепер сюди, — додав він, коли звернули на Паркгілл-Роуд, — а тоді за пів милі наліво.
Решта поїздки минула у мовчанні.
33
Ця думка поступово проявилась...
Що і вона у цім Едемі втіх
Чужа, і, мов дитина нетямуща,
Зробила шкоду із великої любові.
Ця думка здатна з розуму звести.