— А у всіх друзів було зачинено, авжеж, — відповів Ініґо.
— Тобто Джош ночував тут, правильно? — спитав Страйк.
— Так, у вільній кімнаті нагорі, — нещасним голосом відповіла Катя.
— І він показував вам досьє, яке принесла Ясмін?
— Так, вже Вранці, — відповіла Катя, так сильно стискаючи серветку, що в неї побіліли кісточки. — Я не читала його повністю, тільки частинами.
— Можете пригадати, про що йшлося у цих частинах?
— Там були роздруковані твіти Еді та Аномії, де вони писали схожі речі — сподобався один і той самий фільм, не сподобалося святкування ювілею королеви. Ще було листування Еді з її агентом, Алланом Йоменом. В одному... в одному листі Еді писала, що Аномія — це насправді добре, і що не треба його затикати, бо фани почали її жаліти, що дасть їй та Йомену перевагу у перемовинах зі мною та Джошем. У тому листі були неприємні речі про мене. Буцімто всі поради, які я їм давала, були неправильні і... і погані. Також Еді писала, що «Гра Дрека» насправді непогана і можна її якось монетизувати, а ще вона сказала Аллану, що більшу частину прибутків має отримати Аномія, адже це все його робота. Дуже дивні слова у світлі того, як Аномія її переслідував всі ці роки в інтернеті.
— Як ви вважаєте, ці листи був справжні? — спитав Страйк, наперед знаючи відповідь.
— Що ж, я... я не знала, що думати. На вигляд вони були справжні, але... власне, на той час я вже три роки не спілкувалася з Еді... ні, я просто не знала, що думати, — повторила Катя. — Вона пішла від мене... формального контракту ми не укладали... а тоді перестала зі мною спілкуватися і найняла Аллана Йомена, тож, гадаю... так, листи виглядали переконливо. Але тоді я прочитала ту статтю у «Таймзі» про те, що Еді була у списку жертв правого угруповання, і зрозуміла, що то були гарні підробки. Хтось надурив Ясмін. Я просто не можу уявити, щоб Ясмін таке зробила свідомо, щоб вона належала до терористичної групи. Я впевнена, що ні з чим таким вона не пов’язана.
— Ви знаєте, коли саме Джош та Еді домовилися про зустріч? — спитала Робін.
— Напередодні нападу. Одинадцятого. Еді дзвонила Джошу у Норт-Ґров.
— Тобто це вона йому дзвонила? — спитав Страйк.
— Так, — відповіла Катя. — Джош казав, що вже два тижні намагався з нею поговорити, але вона кидала слухавку, а тоді сама подзвонила і сказала: «Добре, час розібратися, і свої так звані докази теж принось».
— Джош прийняв дзвінок, коли був у Норт-Ґров, так?
— Саме так, — кивнула Катя.
— І час та місце вони теж узгодили під час того дзвінка?
— Так, — відповіла Катя.
— Хто придумав зустрітися на цвинтарі?
— Еді. За словами Джоша, вона сказала йому щось на кшталт такого: «Хочу, щоб ти подивився мені у вічі там, де всі почалося, і сказав, що справді віриш, ніби я могла планувати тебе... тебе зрадити п’ять років тому».
— Це тоді з’явилася гра? — уточнила Робін.
— Саме так, — відповіла Катя.
— Вони домовилися про конкретне місце на цвинтарі?
— Так, — кивнула Катя, і її голос знову затремтів. — Там, де у них вперше з’явилися ці ідеї, у сховку серед могил. В ту частину цвинтаря можна ходити тільки з екскурсіями, але вони знали шпарину. Бешкетники, — мляво додала вона.
— Ви не знаєте, звідки Еді дзвонила Джошу? — спитала Робін.
— Не знаю, але на той час вона жила у Фінчлі зі своїм новим бойфрендом, Філіпом Ормондом. — Вона глянула на Страйка. — Ви казали, що зустрінетеся з ним...
— Після розмови з вами, так, — підтвердив той.
— Джош та Еді були разом, коли на них напали? — спитала Робін. — Чи...
— Ні, не разом, — відповіла Катя. — Джош... Джош запізнювався. Поліція вважає, що Еді убили першою, а тоді напали на Джоша. Її знайшли у місці, де була призначена зустріч. Поліція гадає, що після цього убивця пішов Джошу назустріч, зайшов йому за спину та оглушив тазером.
Джоша знайшли першим. Кожен день о шостій працівник обходить цвинтар і дзвонить у дзвін, сповіщаючи про закриття брами. Цей чоловік знайшов Джоша на стежці і подумав, що він мертвий, але потім зрозумів, що Джош намагається щось сказати. А тоді зрозумів, що Джош говорить, що могли напасти на ще одну людину. Він підняв тривогу, цвинтар почали обшукувати. Еді не одразу знайшли — вона лежала віддаль стежок. На неї... це сталося з нею тоді ж, коли й із Джошем. Оглушили тазером ззаду і вдарили ножем. Кажуть, то був великий ніж... скоріше мачете. Гадають, що вона померла на місці. Її вдарили зі спини просто у серце...
Зненацька Катю почали стрясати ридання. Вона намагалася стримати потік сліз та рідини з носа серветкою, від якої було мало користі.
— Ви... вибачте... я візьму ще...
Вона підвелася і кинулася до дверей, які змогла відчинити тільки з другого разу. Почувся уривок віолончельної мелодії Гуса, а тоді музика знову обірвалася.