— Я знаю, про що ви думаєте, — похмуро мовив Ініґо. Страйк та Робін глянули на нього. Руки в Ініґо трусилися так сильно, що фруктовий чай вихлюпнувся, як і боялася Робін, йому на джинси. — Жінка середніх літ зв’язалася з дітьми і думає, що допомагає їм. Почувається важливою. Дає безкоштовні поради. Тішить своє самолюбство... і ось, маємо.
Це прозвучало так, ніби незворотнім та передбачуваним наслідком надання безкоштовної допомоги парі аніматорів, на яких звалилася слава, має бути те, що цих аніматорів знайдуть на цвинтарі зарізаних. Двері знову прочинилися. Повернулася заплакана Катя з новим жмутком серветок у руці.
Коли вона знову сіла, Страйк спитав:
— Чи можемо ми повернутися до Брама? Ви не знаєте, чому Джош подумав, що він може бути Аномією?
— Так, — хрипким голосом відповіла Катя. — Коли Джош та Еді жили у Норт-Ґров, виявилося, що Брам зробив у стіні дірку і шпигував за ними у їхній кімнаті.
— Зробив у стіні дірку?.. — перепитала Робін.
— Брам трохи... Він дивний хлопчик, — пояснила Катя. — Для свого віку дуже високий, і підозрюю, що в нього РДУГ чи щось подібне. У майстерні є інструменти скульптора, і він бере що хоче — а батьки ніби й не проти. Брам весь час вештався біля Джоша та Еді, коли вони там жили, і... не можна критикувати чужі методи виховання. Нільс та Маріам мені дуже подобаються, але вони відпускають Брама напризволяще, а ще я знаю, що Нільс зробив йому облікові записи у соцмережах, хоча він для цього надто малий, але Нільс... ну, він нідерландець, — сказала Катя так, ніби це все пояснювало, — і він не вірить у різні там вікові обмеження. Він сказав, що Брам все одно знайде, як потрапити у твіттер, тож хай краще зробить це з дозволу батьків.
— Джош, звісно, не думав, що Брам міг створити гру? — спитав Страйк. — Скільки йому було років — сім, вісім? — коли Аномія її відкрив?
— Ні, він не вважав, що це Брам створив гру, — відповіла Катя. — Джошева теорія полягала у тому...
— Ви мусите зрозуміти, — почав Ініґо одночасно з дружиною, і хоч він не підвищував голосу, вона поступилася йому і замовкла, — що містер Блей курить чимало трави, через що...
— Ініґо, це не...
— ...повені та пожежі супроводжують його у майже біблійних масштабах...
— Це просто здогад, бо...
— ...та певний ступінь нераціональності...
— Але Аномія ніби буквально підслуховував розмови Еді та Джоша, так швидко він про все дізнавався!
— Та як уже відзначив містер Страйк, хоч тут не треба довго думати, — провадив Ініґо, — восьмирічна дитина не могла...
— Так я саме це й пояснювала! — вигукнула Катя, доведена до бодай якогось вияву характеру, і звернулася до Страйка: — Джош подумав, що Брам міг співпрацювати зі старшим фанатом, з яким познайомився в інтернеті і який зробив гру — до неї справді долучилася ще одна особа, такий собі Моргаус. Власне, Джош вирішив, що Брам підслуховував їхні з Еді розмови про творчість і переказував їхні ідеї Моргаусу. І Моргаус займався грою, а Брам керував обліковим записом у твіттері і викладав приватні речі про Еді та Джоша в інтернет.
— Джош розмовляв про це з Брамом чи його батьками? — спитав Страйк.
— О, ні, — відповіла Катя. — Джош дуже любить Нільса та Маріам, він не став би їх засмучувати. Я знаю, що Еді розлютилася через дірку в стіні і хотіла поскаржитися Маріам, але Джош відмовив її. Він замурував дірку і сказав, що нову Брам не наважиться зробити. Думаю, він справді не наважився. Але Еді після цього відмовилася лишатися у Норт-Ґров.
— Вони через це розійшлися? — спитала Робін.
— Ні, вони були ще разом, — відповіла Катя, — але стосунки почали псуватися. Еді засмучувалася, що Джош не хоче жити з нею, бо почувається безпечно у Норт-Ґров. Там його оточували друзі. Я і далі ходила на уроки малювання. Врешті-решт Джош переїхав, але на той час вони з Еді вже розсталися. Він купив собі дуже гарну квартиру на Міллфілд-Лсйн, неподалік від Гемпстед-Гіту.
— Катя купила йому квартиру, — втрутився Ініґо, який намагався поставити горня з фруктовим чаєм на стіл, але руки трусилися: плям на його джинсах побільшало. Робін допомогла донести горня до стільниці. — Дякую. Так, Катя відвезла Блея до нового житла. Затишна квартира, ще й по сусідству з нами.
Мені треба до вбиральні, — додав він і повільно покотився до дверей, натиснув кнопку, вправно відкотився, щоб двері його не зачепили, і зник за ними. Знову почувся уривок мелодії на Ґусовій віолончелі, а тоді двері зачинилися.
— Ініґо гадає, що я забагато взяла на себе, — тихим голосом пояснила Катя. — Він не розуміє... Ми тоді всі допомагали одне одному, бо я... я страждала на депресивний епізод, коли познайомилася з Джошем та Еді у Норт-Ґров. Буває так важко, бо Ініґо хворіє, а в бідного Ґуса почалася така біда зі шкірою, а у Флавії не все добре у школі, а я одна заробляю на всіх... У нас є певний капітал, але не хочеться його проїдати, коли здоров’я Ініґо в такому непевному стані... Йому довелося покинути роботу, а займатися моєю справою з дому — це іноді великий стрес, тож урешті-решт я пішла на терапію, і мені порадили зробити щось для себе. — Останнє слово Катя наголосила з якимсь відчаєм. — Я завжди мріяла малювати, тож пішла у Норт-Ґров, а там познайомилася з Джошем, Еді та іншими. Це було... так добре. Друзі озвучували їхніх персонажів... Тім такий чарівний, і було так добре. Мабуть, у мене прокинулося до Джоша... — вона на мить загнулася, — материнське почуття... власне, до них обох, — додала вона, а Робін, згадавши інтерв’ю і неймовірно вродливого Джоша Блея з довгим чорнявим волоссям, квадратною щелепою, високими вилицями і великими блакитними очима, побачила, як Катя червоніє, і відчула ніяковість, ніби раптом побачила старшу жінку у самій лише білизні.