— Наскільки мені відомо, — провадив Ініґо, — Блей поводився з цією юною панянкою на ім’я Кеа вкрай погано. Склалося враження... звісно, я не чув усіх розмов, які моя дружина мала з Джошем... але у мене склалося враження, що містер Блей з тих молодих людей, які професійно використовують інших у власних інтересах, а тоді відштовхують. А людина, яка зрозуміла, що її використали, а тоді викинули, ніби якесь сміття...
Відчинилися двері, і ввійшла Флавія — так само у комбінезоні з пудингами і з телефоном у руці.
— Матусю, тьотя Кароліна каже, що я можу прийти подивитися цуценят, якщо...
— АНУ ГЕТЬ! — з несподіваною люттю загорлав Ініґо, ніби Флавія була дикою твариною. — ТИ ЗАРАЗНА!
Флавія уклякла на місці.
— Якщо хочеш, щоб я півтора місяці пролежав у ліжку, пускай її до цієї кімнати і далі, вперед! — загарчав Ініґо на Катю. — А може, в цьому й полягає план? Ось що... А зникну-но я сам із очей, га? Бо нікого, здається, не обходить мій добробут!
Він розвернув візок і стрімко відкотився у бічну кімнату. Електродвері зачинилися по ньому. Емоції, яким Ініґо дав волю, ніби досі відлунювали у кімнаті.
— Матусю, можна я піду подивлюся цуценят? — тихо спитала Флавія. Червона Катя з повними сліз очима відповіла:
— Ти ж хворієш, Флавіє.
— Тьотя Кароліна каже, що вона не проти, вона уже хворіла на цю застуду.
— Добре... добре, тоді йди, тільки надягни щось пристойніше, — сказала Катя. Флавія вийшла за електродвері. Цього разу звуків віолончелі не було; причина стала очевидною, коли, щойно вийшла Флавія, до кімнати вступив Ґус, теж з телефоном у руці.
— Лікар Гукам каже, що в неї звільнилося місце на завтра, і вона може мене прийняти.
— Чудово, — озвалася затуркана, заплакана мати.
— Я сам можу поїхати, якщо тобі треба до шпи...
— Тобі не можна за кермо, — пронизливим тоном відповіла Катя, — бо ти одним оком не бачиш! Поїдеш громадським транспортом.
Ґус насупився і вийшов.
— Дуже перепрошую, — промовила Катя, в якої знову зламався голос. — Самі бачите... стільки всього.
— Ви дуже, дуже допомогли, — запевнив Страйк, ховаючи записник у кишеню і стаючи на ноги. Катя і Робін теж підвелися, причому Катя швидко дихала і уникала дивитися гостям в очі.
Сходами спустилися мовчки.
— Дякую дуже, що погодилися з нами поговорити, — сказала Робін, потискаючи Катіну руку.
— Нема за що, — придушено відповіла Катя.
З кімнати Ґуса знову полилися звуки віолончелі. Тепер він грав якусь стрімку, уривчасту мелодію, що ніби виражала розбурхані настрої строкатих мешканців цього дому.
34
Смерть надає ваги речам,
Що не чіпляли око...
Емілі Дікінсон
— Вбережи нас, Боже, — тихо сказав Страйк, поки йшли до хвіртки, — від добровільних помічників, яким не треба плати.
Робін не встигла відповісти, бо з-за живоплоту вигулькнула Флавія. Вона підстрибувала на місці, смикаючи кросівок — очевидно, їй щось муляло. Попри мамину настанову, вона так і лишилася у своєму комбінезоні з різдвяним пудингом.
— Ви в ньому приїхали? — поцікавилася Флавія, поправляючи окуляри і вказуючи на далекий «лендровер», чия занехаяність виділяла його серед переважно дорогих сімейних автівок навколо.
— Так, — відповіла Робін.
— Я так і подумала, — повідомила Флавія, крокуючи слідом за ними вниз вулицею, — бо раніше його тут не бачила.
— Ти дуже спостережлива, — похвалив Страйк, який саме закурював. Флавія підняла очі на Робін.
— А ви що, теж детектив?
— Так, — усміхнулася та.
— Я б хотіла стати детективом, — повідомила Флавія, на мить перейшовши з кроку на вистриб. — Я б, мабуть, добре впоралася, якби мене навчили... А мама ну ду-уже не любить Кеа Нівен, — додала вона. — Завжди про неї говорить.
Коли Страйк та Робін промовчали, дівчинка продовжила:
— Я з’явилася у тата, і тому він тепер у візку.
— Так, твоя мама нам казала, — відповіла Робін.
— Він вважає, що «Чорнильно-чорне серце» — дурня, — доповіла Флавія.
— А ти цей серіал дивилася? — спитала Робін, тактовно лишивши думку Ініґо без коментарів.
— Так. Мені цілком сподобалося, — розсудливо відповіла Флавія. — Хробак смішний. Я з вами іду, — додала вона, ніби злякавшись, що її сприймуть за причепу, — бо моя тьотя Кароліна живе з того боку вашої машини. Вона мені насправді не тьотя, просто іноді наглядає за мною... Її собака народила цуценят, і вони такі гарнюні! Якщо сядеш поруч, вони лізуть на коліна і лижуть руки. А у когось із вас є собака?
— Свого немає, але там, де я живу, є такса Вольфґанґ, — відповіла Робін.