— Правда? Я б хотіла песика, — сумно сказала Флавія. — Так би хотіла забрати одного з цуциків тітки Кароліни, але татко каже, що собаки негігієнічні, а ще мамусі буде важко доглядати собаку, і Ґус їх боїться, бо його в чотири роки вкусив пес. А я сказала, що сама буду дивитися за песиком, щоб мамусі не було важко, а Ґуса можна буде загіпнотизувати. Я бачила передачу про гіпноз, і в ній жінка боялася павуків, а після гіпнозу змогла взяти в руки тарантула... Але тато все одно не погодився, — сумно завершила Флавія.
За кілька кроків вона знову порушила мовчання:
— Ви поїдете в Норт-Ґров ставити питання?
— Можливо, — відповіла Робін.
— Я там кілька разів була з мамусею. Там всі такі дивні. Один чоловік розгулює без сорочки. Весь час. Там живе хлопець, здається, Бран, і він розповідав, що зламав руку однокласнику.
— Ненавмисно? — спитала Робін.
— Сказав, що ненавмисно, але сміявся, — розважливо відповіла Флавія. — Мені він не сподобався. Показував всякі штуки, якими він користується, щоб розігрувати інших.
— Які штуки? — спитав Страйк.
— Ну, наприклад... у нього є застосунок, який створює фоновий шум у телефоні, і здається, що ти в поїзді чи ще десь. Він розповів, що одного разу подзвонив своєму татові нібито з аеропорту і сказав, що перебуває у Гітроу і полетить геть, бо мачуха його
насварила. 1 його тато повірив, уявляєте? — урочисто повідала Флавія. — Він поїхав до аеропорту Гітроу, і там шукали Брана з гучномовцем, а він тимчасом сидів у Норт-Іров під ліжком.
— Мабуть, його тато дуже сердився, коли дізнався правду, — сказала Робін.
— От цього не знаю, — озвалася Флавія. — Я гадаю, він просто зрадів, що з Браном все добре. А от мене мій татко, мабуть, убив би за таке... А ви знайомі з Тімом? Він лисий.
— Ще ні, — відповіла Робін.
— Він хороший, — повідомила Флавія. — Одного разу у Норт-Ґров, поки він чекав на свою чергу озвучувати Хробака, він показав мені, як малювати тварин, починаючи з кіл та інших фігур. Дуже цікавий спосіб. Ви ще приїдете до нас?
— Не думаю, що виникне така потреба, — сказав Страйк. — Твоя мама нам дуже допомогла.
— А, — озвалася Флавія; вона здавалася розчарованою. Саме дійшли до машини.
— Я була на похоронах Еді, — мовила Флавія, зупинившись разом із детективами. — Ви вже знайомі з її хлопцем? Його звати Філіп. Іноді буває у Норт-Ґров.
— Ми з ним побачимося... — Страйк глянув на годинник, — десь за годину. Флавія, здавалося, хотіла щось іще розповісти, але передумала. — Може, вам ще буде треба приїхати, — сказала вона до Робін. — Може, — усміхнулася Робін.
— Ну, бувайте, — попрощалася Флавія і пішла геть. Страйк та Робін сіли у машину. Застібаючи пасок безпеки, Робін дивилася на Флавію крізь лобове скло. Дівчинка натиснула дзвінок біля дверей сусідки і зайшла, але спершу не забула озирнутися і помахати.
— Щось мені вона не дуже схожа на проблемну дитину, а тобі? — спитала Робін у Страйка.
— Теж ні, — відповів той, ляскаючи дверцятами. — З обмеженого досвіду спілкування вона здається найменш кінченою по шкалі Апкоттів.
Робін завела машину і поїхала по Лісбурн-Роуд, а Страйк зазирнув у мобільний.
— Як тобі ідея, — запропонував він, — зазирнути на береги Першого Гайґейтського ставка перед зустріччю з Філіпом Ормондом? Звідти до «Фляги» чотири хвилини.
— Гаразд, — відповіла Робін. Страйк зітхнув, а тоді мовив:
— Візит до Апкоттів дав чимало поживи для роздумів, правда?
— Правда, — погодилася Робін.
— Як тобі музичний геній у ролі Аномії? — спитав Страйк, коли вони завернули за ріг в кінці вулиці.
— Ти серйозно?
— Він відповідає багатьом пунктам нашого портрету. Не працює. Живе на гроші рідних. Має купу вільного часу.
— Не можна навчитися так грати на віолончелі, якщо замість навчання цілий день сидиш за комп’ютером.
— Слушно, але ж над ним ніхто не стоїть цілий день. У мене склалося враження, що в цій сім’ї всі краще почуваються наодинці з собою. Бачила старий фільм «Замочити бабцю»?
— Ні, а що?
— Там банда орендує кімнату у будинку літньої пані, прикинувшись квінтетом музикантів. Вони планують наступну справу і ставлять платівки з класичними творами, а за інструменти беруться лише тоді, коли хазяйка стукає у двері і пропонує чай.
— Ґус не зміг би вступити до Королівського коледжу музики, якби ставив комісії платівки.
— Я не кажу, що він взагалі не грає, я кажу, що він не грає постійно. І потенційно він має доступ до приватних відомостей про Джоша та Еді через свою маму.
— На місці Ґуса Апкотта, — сказала Робін, — я б весь час сиділа у себе внизу. А оскільки у них звукоізоляція на верхньому поверсі...