Хробак28: лол
Хробак28: ні , я боюся Аномїі
Хробак28: якщо я скажу , він запустить Наслідок номер 14
>
Баффілапуся: хоч натякни
Хробак28: ахаха , краще не треба
Хробак28: маю знайомство з Б*****!!!
>
>
Віліпечор: я бухий
Баффілапуся: а хто не бухий
>
Віліпечор: в що ти одягнена?
Баффілапуся: у повний комплект броні
>
>
Віліпечор: я тут так задовбався
Баффілапуся: то чого ти тут сидиш?
Віліпечор: збираю дані
Віліпечор: то ти страпониш їх чи шо
>
>
>
Робін знову взяла ручку і швидко надряпала під заголовком «Хробак28» «можливо, познайомилася з Блеєм» і «типу працює», а під іменем «Віліпечор» — «збирає дані», а на сусідній сторінці — питання «що таке Наслідок 14?» Після цього вона повернулася до чату.
Баффілапуся: та ти що!!!
Хробак28: чесно чесно
Хробак28: заходжу в кімнату , а там він
Хробак28: я думала знепритомнию
Баффілапуся: ви розмовляли?
Хробак28: ні мене так трусило !!!
Баффілапуся: ахаха
Віліпечор: часом сама зараз на ділдаку не сидиш?
Баффілапуся: у тебе таке тонке почуття гумору
Віліпечор: радій, що я тебе не забанив
>
Баффілапуся: за що?
Віліпечор: за те що ти збоченка дрочена
Американка тимчасом читала своїм супутникам меню, хоча кожен мав власне:
— Пиріг зі стейком і нирками... варена картопля...
Телефон Робін завібрував. Вона опустила очі; повідомлення від Страйка:
Ормонд тут.
36
А на щиті його — криваве серце...
Мері Тай,
«Психея»
Страйк, який сидів за столиком для двох обличчям до входу, одразу впізнав Філіпа Ормонда, хоч той був зовсім не схожий на вчителя географії чи людину, якій цікаво вчитися малювати. Зважаючи на манеру тримати себе і на загальну ретельну відпрасованість, Страйк навіть запідозрив у ньому колишнього військового.
Нижчий на зріст, ніж Страйк, Ормонд виглядав як завсідник тренажерної зали. Він мав широко розставлені блакитні очі, світло-каштанове волосся, коротко й акуратно підстрижене, і гостре підборіддя, поросле ретельно підголеною щетиною. Якби не чорна валізка в руках, Ормонд у своєму темному костюмі з темно-синьою краваткою виглядав би гостем на похороні. Він затримався на вході, роззираючись із дещо войовничим виглядом.
Перехопивши погляд детектива, Ормонд рушив до його столу.
— Корморан Страйк?
— Це я, — підтвердив Страйк, підводячись для рукостискання; кукса сердито запротестувала, не бажаючи так скоро знову тримати його вагу.
— Філіп.
Виявилося, що Ормонд належить до когорти чоловіків, що бояться бути запідозреними у слабкості і тому тиснуть руку так, щоб іншій стороні стало боляче.
— Я візьму випити, — повідомив Ормонд і рушив у бік бару. Він повернувся з половиною пінти лагеру і сів навпроти Страйка, дещо підозріливо поглядаючи на нього.
— Як я й казав по телефону... — почав Страйк.
— Ви хочете встановити особу Аномії. Так.
— Ви не проти, якщо я записуватиму?
— Абсолютно ні, — відповів Ормонд, але видно було, що він цьому не радий.
— Що з рукою? — спитав Страйк, помітивши, що в Ормонда забинтовані два пальці.
— Облив фтористоводневою кислотою, — відповів Ормонд, а коли Страйк не зрозумів, пояснив: — Займався травленням сталі в Норт-Ґров. Більше ніколи. В рану потрапила інфекція, вже два курси антибіотиків пропив.
— Неприємна історія.
— Не найгірше, що трапилося зі мною останнім часом, — трохи агресивно озвався Ормонд.
— Так, звісно ж... — погодився Страйк. — Співчуваю вашій утраті.
— Дякую, — трохи пом’якшився Ормонд. — Мені... непросто ведеться.
— Можу собі уявити, — кивнув Страйк. — Ви не проти відповісти на кілька питань про Норт-Ґров?
— Вперед.
— Коли ви почали там займатися?
— У 2011-му, — відповів Ормонд.
— Ви багато малюєте, чи...
— Не дуже. Я більше пишу.
— Справді? — спитав Страйк. — Уже видавалися?
— Ще ні. Так, опрацьовую кілька ідей. У нас це, знаєте, було спільне з Еді: історії.
Страйк, якому важко було уявити Філіпа Ормонда у ролі письменника, кивнув. Учитель був симпатичний, але те, що Еді обрала його собі за бойфренда, Страйка дещо здивувало. Втім, привабливість Ормонда могла полягати якраз у тому, що він був повною протилежністю її розтелепи-колишнього, який курив траву і підпалював фіранки.