— Аномія у грі? — спитав Страйк, сідаючи.
— Ні, — відповіла Робін, на мить підвівши на нього очі. — І не з’являвся, поки ти розмовляв з Ормондом. Вибач, маю спілкуватися далі. Тут є модератор на ім’я Хробак-двадцять-вісім, вони з Бет приятелюють у грі. Це або дівчина, або ґей — має бойфренда, імені якого я не знаю, але, судячи з усього, маю бути в курсі. Цей Хробак — чи ця — багато звіряється Бет. Навіть думає, що Бет втекла з гри, бо обридло слухати про чужі проблеми.
— Цифра двадцять вісім, — мовив Страйк, — це ще один символ ненависті.
— Серйозно?
— Друга і восьма літери англійського алфавіту, В та Н. Означає «blood and honour» — кров і честь. Це назва групи скінхедів-неонацистів.
— Хробак-двадцять-вісім мені не дуже схожа на неонациста, — відповіла Робін, набираючи відповідь. — Я б поставила на те, що це дівчина, і до того ж юна. Здається, має дислексію. Трохи дивно пише і дивно ставить розділові знаки... Якщо шукаєш вірогідного члена «Розполовинення», твій кандидат — Віліпечор. Чекай... ой, слава Богу, Хробаку треба в туалет.
Робін розвернула айпад так, щоб Страйк бачив екран. Той посунув стілець ближче, зачепивши коліном її ногу.
— Гравці спілкуються у відкритій грі, — пояснила Робін, поки Страйк сьорбав своє пиво і роздивлявся анімовані постаті, що блукали між могилами.
— Але модератори можуть відкривати приватні канали і розмовляти з кожним. Ці розмови ніхто більше не бачить. Хробак-двадцять-вісім і Віліпечор відкрили канали зі мною, щойно я зайшла до гри.
— Чому ти думаєш, що Віліпечор може бути членом «Розполовинення»?
— Страшний гомофоб, — відповіла Робін. — Каже, що я збоченка.
— Красунчик, — мовив Страйк.
— Майже певна, що він чоловічої статі. А також що він п’яний. Він мені три рази про це сказав. Поскаржився, що гра набридла, а коли я спитала, нащо він в ній тоді сидить, відповів, що збирає дані.
— «Збирає дані»? — перепитав Страйк. — Дуже цікаво.
— Ще сказав мені, що Ледвелл убив Аномія. — Робін підняла очі, щоб побачити реакцію Страйка.
— Отак взяв і сказав?
— Просто в процесі балачки, — відповіла Робін, знову втупившись у гру. — Також я спілкувалася з модераторкою на ім’я Паперовобіла. Спитала, чи мені треба допомога з навігацією у грі і дещо розповіла про нові локації, які з’явилися, поки Бет не було. Приватного каналу вона не відкривала, запропонувала допомогу у відкритій грі. Я, звісно, не знаю, чи вона жіночої статі, але припустила це через юзернейм. Приватних розмов ми не мали.
Страйк дивився на бічну панель, яка показувала приходи й виходи користувачів.
<ДрекНудикує вийшов з гри>
<Чорнило101О зайшов у гру>
<Сороцюга7 зайшов у гру>
— Якщо я розлогінюся, — сказала Робін, розвертаючи айпад до себе, — ти зможеш розказати мені про Ормонда.
— Лишайся у грі, — відповів Страйк, — щоб ми не пропустили появу Аномії. Хоча б подивимося, як він поводиться у грі. Можеш сказати цьому Хробаку, що в тебе виникла справа в реалі, і що якийсь час ти будеш офлайн?
— Треба... дістати... речі... з пралки, — промовила Робін, набираючи ці слова. — Скоро... повер... нуся.
Вона з полегшенням відкинулася на стільці, випила томатного соку і розвернула айпад так, щоб можна було спостерігати за екраном удвох.
— Що там Ормонд?
— Ормонд, — відповів Страйк, — особа дуже цікава. Не такий, як я собі уявляв. Викладач інформатики, колишній поліціянт.
— Справді? — здивувалася Робін.
— Так, і я готовий поставити на те, що стосунки у них почалися після того, як Еді спробувала вкоротити собі віку. Мені здалося, що він скористався її вразливим станом і запросив жити до себе, а тоді вона просто не мала сили втекти. Я спитав про ті синці від пальців у неї на шиї. Йому це дуже не сподобалося.
— Ого, — тільки і відповіла Робін.
— Гадані заручини у мене теж викликають скепсис. Гадаю, Гізер Ледвелл мала слушність: Ормонд розсердився, що не отримає ні пенні з її статків і жодних прибутків від фільму на основі мультика, якщо його таки зроблять. Скаржився, що Еді не лишила заповіту. Але надії щось ухопити не полишає: половину інтерв’ю розповідав про те, який він письменник. Заявив, що спільно з Еді розробляв нові сюжети і що вона хотіла згадати його ім’я у титрах майбутнього фільму. Я спитав, чи те все у нього десь записано, і виявилося, що ні, у Ормонда все в голові. Він писав у «Маверик» і пропонував свої послуги, але йому так і не відповіли.
— Ох дідько, — тихо промовила Робін.