— Так він уже зізнався, — нагадав їй Страйк. — Якщо не хочеш, я вип’ю і твій келих.
Він згріб паличками якомога більше локшини і сказав:
— Добре, тепер кажи, що в тебе.
Робін накрутила локшину на виделку, прожувала, проковтнула, а тоді розкрила нотатник.
— Отже, щодо Ясмін, про яку ти щойно говорив, — сказала вона, гортаючи щільно заповнені текстом сторінки у пошуках потрібного імені, — вона досі модераторка у грі, де її звати Серцелла.
— Ти впевнена, що це вона?
— На дев’яносто дев’ять відсотків, — відповіла Робін. — Збігається все. Хробак-двадцять-вісім розповіла мені більше, ніж сама усвідомлює. Вона сказала, що Серцелла була знайома з Еді та Джошем, а ще строго не для розголосу поділилася, що після убивства до Серцелли приїжджала поліція. Я спитала, нащо. Хробак сказала, що не знає, але в мене склалося враження, що вона боїться бовкнути зайве.
— Ти розмовляла з самою Ясмін?
— Тільки у відкритій грі про завдання. Схоже на те, що Бетані з нею не дружила.
Робін напхала рот локшиною і помахала виделкою, показуючи, що поки не може говорити.
— У грі є правило, — нарешті мовила вона, — не можна називати справжні імена та назви місць. Гравці обходять його, набираючи першу літеру, а решту замінюючи зірочками.
— Дивина, — насупився Страйк.
— Дуже дивно, — погодилася Робін. — Всім нав’язано цілковиту секретність у всьому, що стосується персональних даних. Це називається правило 14.
— Цифра чотирнадцять, — повідомив Страйк, — це теж символ ненависті.
— А існує хоч одна цифра, яка не є символом ненависті?
— Більшість справді ними не є, — усміхнувся Страйк. — Але цифра чотирнадцять означає чотирнадцять слів.
— Що за чотирнадцять слів?
— Напам’ять не повторю, але це якийсь ультраправий слоган про забезпечення майбутнього для білих дітей. Розкажи більше про цей режим секретності.
— Власне, всі дуже бояться негайного вигнання з гри, яке трапляється, якщо назвеш справжнє ім’я чи повідомиш забагато особистих відомостей. Аномія буцімто запровадив якийсь механізм, що автоматично запускає Наслідок 14, якщо хтось робить щось із переліченого.
— Буцімто?
— Я не вірю в існування чогось такого, — відповіла Робін. — Гадаю, це просто видимість, яку більшість підтримує, і лише найнаївніші гравці справді вірять у це.
— Такі, як Хробак-двадцять-вісім?
— Так, хоч можна було б уже здогадатися, що оскільки Наслідок 14 не було активовано навіть після всього, що вона мені про себе розповіла, його, мабуть, і не існує. Вона постійно розповідає про те, як їй погано, бо чоловік, заради якого вона переїхала на південь, навіть не виходить на зв’язок, відколи вона оселилася у Лондоні.
— А «Лондон» вона пише як літеру «Л» і п’ять зірочок?
— Саме так. Також Хробак скаржиться, що їй не подобається робота. Там доводиться мати справу з дітьми, але більше жодних подробиць я не знаю. Втім, вона каже, що навіть модератори не знають справжні особи одне одного — принаймні не мають знати. Хробак-двадцять-вісім вважає, що Серцелла знає справжню особу модератора, який називає себе ЛордДрек. Єдина пряма розмова, яку я з ним мала, була досить-таки образливою.
— В якому сенсі?
— Він відкрив приватний канал і негайно накинувся на мене за збочені нахили.
— Хіба не те саме зробив отой інший...
— Так, саме так: Віліпечор, щойно я вперше зайшла у гру. Я помітила, що Хробак-двадцять-вісім часто говорить про ЛордДрека і Віліпечора разом, ніби вони... не знаю, спільники чи що.
Хай там що, вчора ввечері Хробак-двадцять-вісім сказала дещо дивне про Серцеллу та ЛордДрека; мені здалося, що вона була накурена. Сказала мені, що купила траву, а тоді почала писати з іще більшою кількістю помилок, ніж зазвичай. Гра не дозволяє робити скриншоти, але я сфотографувала екран айпада.
Робін знайшла фото на мобільному і передала телефон Страйку.
Хробак28: Сирцелі дуже подобаєтея лодрек я так бачу
Баффілапуся: думаєш, вони знайомі в реалі?
Хробак28: от низна ю
Хробак28: але вона й ого захищає
Баффілапуся: захищає? В якому сенсі?
>
Хробак28: від поліції
Баффілапуся: ?
>
>
>
Хробак28: я дарма це с казалааа
— Дуже, дуже цікаво, — сказав Страйк.
— Це ще не все, — нерозбірливо відповіла Робін із повним ротом локшини. — Свайпни вправо.
Страйк посунув палець у правий бік і побачив друге фото приватного чату між Робін і Хробаком-двадцять-вісім.
Баффілапуся: я нікому не скажу!