«Не закохана, — сказала собі Робін. — Він подарував тобі шанс цілого життя, і може, трохи ти й закохалася, бо він твій найкращий друг, але це не справжнє кохання». А тоді — вже чесніше — додала: «І навіть якщо закохана, це треба пережити. Так, він образився, коли ти не дала себе поцілувати, але краще так, ніж дозволити йому думати, ніби ти мрієш про нього. Закохана партнерка — це справді останнє, чого він хоче в житті».
Шкода, що вона не така жінка, яка може зоп’яну цілуватися, а тоді просто посміятися з такої пригоди. Наскільки Робін зрозуміла з тих відомостей, які мала про особисте життя Страйка, йому подобалися саме такі: жінки, що гралися в любовні ігри з безтурботністю, якої Робін не змогла опанувати.
На другий тиждень січня вона повернулася до офісу з великою коробкою швейцарських шоколадних цукерок. Всім, хто питав — і Страйкові теж — Робін казала, що провела відпустку чудово.
ЧАСТИНА ПЕРША
Серце — центральний орган цілої системи, який складається із порожнистих м’язів; його скорочення нагнітає кров у всі частини тіла через складну систему судин...
Генрі Ґрей,
член Королівського товариства Лондона,
«Анатомія Ґрея»
5
Що за предивна тайна — сила слів!
В словах — життя і смерть. Бо слово може
Багряну барву вмить на щоки кинуть
І трепетом пройняти, а тоді
Скупати серце в крижанім потоці.
Летиція Елізабет Лендон,
«Сила слів»
14 вересня 2011 року
З матеріалів інформаційно-розважального сайту TheBuzz
TheBuzz бере інтерв’ю у Джоша Блея та Еді Ледвелл, пари творців популярного мультсеріалу «Чорнильно-чорне серце», який став хітом на «Ютубі»!
TheBuzz: Отже, герої мультфільму — це частини мертвих тіл, кілька скелетів, демон і привид... чим ви можете пояснити свій успіх?
Еді: Стоп, а Дрек у нас хіба демон?
ТВ: Ти мені скажи!
Еді: Я навіть і не знаю.
[Джош сміється]
ТВ: Я до того, що коли переповісти сюжет «Чорнильно-чорного серця» людині, яка його не дивилася, вона здивується, що таке може бути популярним. [Еді та Джош сміються] Ви могли уявити таку реакцію на свій — от чесно — дуже дивний твір?
Еді: Чесно — от зовсім ні.
Джош: Ми просто розважалися. Насправді це тупо збірка внутрішніх жартів.
Еді: Але виявилося, що такий гумор розуміє значно більше людей, ніж ми могли собі уявити.
ТВ: От ти кажеш, що це жарти, але люди там відшукують купу сенсів!
Джош: Так, ми... іноді думаєш, так, ми щось таке і мали на увазі, але в інші моменти...
Еді: Іноді ми читаємо про речі, які там, може, і справді є, але ми цього не розуміли чи не мали на увазі.
ТВ: Можете навести приклад?
Джош: Хробак. Ми подумали, що це смішно, бо він же хробак на цвинтарі, він там їсть мертві тіла. І ми подумали — класно буде, якщо цей хробак ненавидить свою роботу і буде бідкатися на нудну долю. Працює, мов на конвеєрі! Такий собі затурканий трупоїд.
Еді: Але люди вирішили, що хробак — то фалічний символ. Знайшлася група батьків, яка почала скаржитися...
Джош: ...скаржитися, що ми вчимо дітей жартам про піструни.
Еді: Але ж нічого подібного! Наш Хробачок — не прутень.
[Всі сміються]
ТВ: То у чому, на вашу думку, секрет популярності «Чорнильно-чорного серця»?
Еді: Ми знаємо не більше за вас! Ми ж всередині історії. Ми не бачимо, як вона сприймається ззовні.
Джош: Хіба що можна припустити, що хворих на голову людей на світі значно більше, ніж здається.
[Всі сміються]
ТВ: А що скажете про Серцика — серце без тіла, — вашого головного героя, якого так люблять люди? Ти ж сам озвучуєш Серцика, правильно, Джоше?
Джош: Так. Ну... [довго думає] Як на мене, він поганець, який хоче бути хорошим.
Еді: Він насправді не поганець, бо інакше б не прагнув бути хорошим.
Джош: Думаю, люди бачать у ньому себе.
Еді: Він багато встиг пережити, багато де побувати...
Джош: А саме у грудній клітці, в труні і в землі.