— Збіса бездоганна логіка, Еллакотт, — мовив Страйк, який саме доїв локшину і відкинувся на стільці, дивлячись на неї у відвертому захваті.
— Але лишається питання, — провадила Робін, намагаючись не показувати, як сильно її потішила така реакція, — про те, звідки Кеа дізналася стільки особистої інформації про Еді. Однак з цього приводу я теж маю думки.
— Кажи.
— Думаю, цілком можливо, що Джош підтримував із нею контакт після розставання, приховуючи цей факт від Еді та Каті. Аллан Йомен казав, що Джош чарівливий, але уникає конфліктів і неприємних розмов. Також він казав, що Джош погано розбирається в людях. Може, він вирішив, що вмовить Кеа не нападати на Еді, якщо розкаже, яке важке життя.
— А натомість дав Кеа зброю?
— Саме так... але в нас немає можливості відправити когось стежити за Кеа в Кінґз-Лінн, так? Та і якщо вона каже правду про свій поточний стан здоров’я, то зараз не встає з ліжка. Нам доведеться просто дивитися на її будинок.
Страйк замовк, думаючи. Нарешті він сказав:
— Якщо ти права і джерелом інформації для неї був Джош, не бачу проблеми у прямій розмові з нею. Кеа не дружить ні з ким із акторського складу. Ти ж не бачила ознак того, що вона з ними спілкується?
— Ні, — відповіла Робін, — але я поки не мала можливості проглянути всі її соціальні мережі. Часу не було.
— Ризикнемо, — вирішив Страйк. — Завтра я їй подзвоню. Якщо вона погодиться на інтерв’ю, ти будеш стежити за ситуацією у «Грі Дрека», поки я з нею розмовляю. Скоро має бути прорив, — повторив Страйк і підняв руку, щоб замовити ще одне пиво, — і твоя теорія мені дуже подобається.
Саме в такі миті Робін було важко сердитися на Корморана Страйка, хоч за інших обставин він умів дратувати.
39
Не стане суєти осібних дум
У чистім храмі муз.
Елізабет Баррет Бравнінґ,
«Аврора Лі»
Три перуки і численні пари кольорових лінз, які Робін тримала в офісі, стали в пригоді під вечір наступного дня. Скориставшись збільшувальним дзеркалом, що лежало в нижній шухляді подвійного столу, Робін взялася змінювати зовнішність до першого заняття у Норт-Ґров.
Вона записалася на урок під іменем Джессіки Робіне і придумала для неї образ та біографію. Джессіка працювала у маркетингу і мала нереалізовані амбіції в малярстві, щойно розлучилася з бойфрендом і тепер мала вільні вечори. Робін вибрала чорну перуку довжиною до плечей (робота Джессіки не дозволяла радикального підходу до зовнішності), надягнула карі лінзи та намалювала яскраво-червоні губи і жирні чорні стрілки на очах за зразком Кеа Нівен — так Джессіка демонструвала пристрасну натуру, сховану під буденним екстер’єром, що прагнула вирватися за межі робочої рутини. До джинсів Робін надягнула вінтажну чорну футболку з написом «БЛОНДІ — ОЦЕ ГУРТ» і стару замшеву чорну куртку, яку придбала у секонд-хенді саме на такі випадки. Критично оглянувши себе у плямистому дзеркалі в туалеті на сходах, Робін залишилася цілком задоволеною: Джессіка Робіне вийшла саме тим поєднанням інді-дівиці та офісної працівниці, яке вона планувала створити. За п’ять років у столиці Робін опанувала лондонську вимову, тож вирішила, що Джессіка виросла у Лісмор-Серкус, як і Джош Блей; це зможе стати підставою для розмови про «Чорнильно-чорне серце», однак Робін планувала грати роль людини, яка мала лише побіжне знайомство з мультфільмом. Вона поклала айпад у велику сумку і сподівалася, що вдасться запустити гру, поки Престон Пірс буде в неї перед очима.
Пат уже пішла додому. Робін саме попрямувала на вихід, коли за скляними дверима з написом виникла постать Страйка. Він зайшов до офісу, тягнучи ногу і маючи на обличчі напружений, зібраний вираз. Робін цей вираз був добре знайомий. Він означав, що Страйкові дуже боляче.
— І хто ти? — спитав Страйк, злегка усміхнувшись до неї.
— Джессіка Роббінс, виконавчий директор у відділі маркетингу. Мрію малювати, — відповіла Робін з ідеальною вимовою уродженки Лондона. — А ти де був? Спритник?
— Так, — відповів Страйк, просто у пальті опускаючись на дермантиновий диван навпроти столу Пат, і аж примружив на мить очі від полегшення, коли кукса звільнилася від ваги його тіла. — Ця скотина сьогодні цілий день ходить. Зокрема він ходив до офісу «Сотбіса».
— Справді?
— Так... Але ж він не може бути настільки дурним, щоб спробувати продати поцуплене на аукціоні, як гадаєш?
— Малоймовірно.