Решта учнів по черзі відповіла на запитання Маріам. Огрядна жінка у светрі кольору маджента «завжди любила малювати», молодик з ріденькою бородою задумав створити комікс, а чорношкіра дівчина в короткій жовтій сукні шукала творчого самовираження. Літня пані з легкими пасмами білявого волосся виявилася ще однією давньою відвідувачкою Норт-Ґров і прийшла на курс малювання з натури, бо Маріам вважала це корисним для її мистецького розвитку.
— А ти, любонько? — звернулася Маріам до дівчини з синім волоссям.
— Ой, я велика фанатка «Чорнильно-чорного серця»! — відповіла дівчина. — Я хотіла... ну, знаєте... зануритися в магію цього місця. Може, і на мене трохи перейде!
І вона усміхнено окинула поглядом групу. Якщо дівчина очікувала негайного контакту з іншими учнями чи Маріам, цього не сталося. Власне, Робін здалося, що усмішка Маріам стала дещо прохолоднішою. Вона відвернулася від дівчини і знову звернулася до всього класу.
— Досвід, як бачимо, у всіх різний, і це чудово. Я хочу, щоб вам на заняттях було передусім цікаво. Ви отримуватимете від мене конструктивний зворотній зв’язок, але завдання на сьогодні — просто зануритися у матеріал і вчитися в процесі. Гаразд, Престоне...
Престон встав зі стільця і скинув потріпаний сірий халат, під яким виявився голим-голісіньким. Жилавий та м’язистий, він знову опустився на дерев’яне сідало, ніби ніде нічого.
— Треба влаштуватися зручніше, — сказав він, соваючись на стільці. Поклавши руку на спинку, він сів до класу боком, відвернувшись від дівчини з синім волоссям до Брендана та Робін. Для останньої головною проблемою тимчасово стало не дивитися на прутень Престона, який виявився помітно більшим, ніж у її чоловіка, і зненацька перетворився на головний предмет у кімнаті.
— Ви маєте все, що потрібно, — сказала Маріам. — В кожного є олівець 2В і новий ластик...
— Нічого, — спитала літня пані, — якщо я буду малювати власним НВ, Маріам?
— Любонько, користуйся чим захочеш, — відповіла Маріам, і літня пані полізла у велику гобеленову сумку.
Скоро всі учні взялися до роботи, здебільшого несміло і трохи присоромлено, — за винятком веселого бороданя Брендана, який уже широкими рухами робив нарис на папері.
Протягом наступних тридцятьох хвилин єдиним звуком у класі було шурхотіння грифелів на папері і підбадьорливий шепіт та поради Маріам. Врешті-решт Робін прикинулася, ніби впустила ластик, і нахилилася глянути на айпад у себе в сумці. У студії сигнал був кращий, ніж у вбиральні: гра ожила, хоч картинка і смикалася. Аномія так і не з’явився, і (на полегшення Робін) Хробака-двадцять-вісім теж не було, зате Паперовобіла хвилин двадцять тому відкрила приватний канал із Баффілапусею. Робін швидко прочитала її повідомлення:
<Відкрито новий приватний канал>
<23 квітня 2015 20.14>
<Паперовобіла МОД запросив Баффілапуся>
Паперовобіла: Привіт
>
>
>
>
Паперовобіла: агов?
Нервово роззирнувшись, Робін поспіхом відповіла:
Баффілапуся: вибач, відволіклася
>
>
>
>
Паперовобіла: о, нарешті! Ти застрягла у грі? Потрібна допомога?
Баффілапуся: ні, дякую
До Робін саме наближалася Маріам.
Баффілапуся: вибач зараз повернуся
Вона сховала айпад подалі і знову випрямилася.
— О, а оце дуже непогано, — заохотливо сказала Маріам, підійшовши до Робін. — Хист до малювання в тебе є. Але треба попрацювати над баченням. Я хочу, щоб ти побачила — справді побачила — Престона, бо ось це...
Маріам показала на плече, яке намалювала Робін — під неправильним кутом, як вона сама чудово знала, але вирішила не виправляти.
— ...не те, що ти бачиш. Тепер придивися як слід і спробуй перемістити плече туди, де воно має бути.
Робін зробила, як їй сказали. Вдивляючись у плече Престона, вона знала, що його журливі очі спиняються то на ній, то на Брендані, але уперто не піднімала погляду вище ключиці.
Ще за п’ятнадцять хвилин Маріам оголосила перерву і запросила учнів до кухні на чай або вино. Робін дочекалася, поки всі вийдуть, щоб мати змогу повернутися до Паперовобілої.
Баффілалуся: я тут, дуже-дуже перепрошую
>
>
>
Паперовобіла: я просто помітила, що ти завмерла на місці, а Аномія саме вийшов на стежку війни
Баффілалуся: а що сталося?
Паперовобіла: він дуже не любить, коли гравці приходять і не грають
Баффілапуся: мені подзвонила сестра, щойно я залогінилася