Паперовобіла: аа ясно
Паперовобіла: Аномія просто хоче бачити, що люди тут грають
Паперовобіла: а не шпигують за іншими гравцями
«От чорт».
Баффілапуся: та чого б я шпигувала за іншими гравцями?!
Паперовобіла: ми думаємо, що поліція цікавиться фанатами. Через те, що сталося з Е** л******
— На свої маркетингові листи відповіда’ш? — спитав Престон Пірс.
Робін аж підскочила. Художник-натурник накинув халат і підійшов до неї, поки Робін набирала відповіді, а тепер споглядав її з тим самим кривим усміхом, який мав на обличчі раніше.
— Що мене виказало? — поцікавилася Робін.
— Ти дуже набурмосена.
Робін усміхнулася. Пірс був лише трохи вищий за неї. Початок і кінець речення, витатуйованого у нього під шиєю, ховалися під вилогами халата. Робін бачила тільки слова «...hard to be someone but it...». (непросто бути кимсь, та все... (англ.))
— He хочеш випити? — спитав Престон.
— Хочу, — відповіла Робін, ховаючи айпад у сумку. — Куди йти?
— Я покажу, — відповів Престон і повів її кудись. Робін недоладно відповідала на питання про свою кар’єру у маркетингу, подумки вирішуючи, чи не краще вийти з гри, щоб не стояти бездіяльно решту заняття.
У задній частині будинку була велика спільна кухня, пофарбована у таку саму цукрово-рожеву барву, як і фойє. Просто навпроти Робін виднілося велике і дуже гарне вітражне вікно — мабуть, робота Маріям. Ззовні воно було добре підсвічснс, тож навіть увечері кидало на витертий дерев’яний стіл та численні казанки й пательні на стінах плями бірюзового, смарагдового та багряного світла. Спершу Робін подумала, що на вітражі зображено сцени з раю, але численні людські постаті не мали крил чи німбів. Всі разом вони працювали над різними справами: саджали дерева та збирали плоди, розводили багаття і готували їжу, мурували будинок і прикрашали його гірляндами.
Маріам розмовляла з іншими учнями, стоячи під старою чорною свинцевою лінійкою. Хтось із учнів пив чай, хтось мав у руках маленькі келихи з вином. Робін подумала, що дехто так тепло відгукувався про Норт-Ґров саме через такі приємні перерви. Білявий велет, якого вона бачила раніше, тепер сидів за столом і пив вино зі значно більшого келиха, ніж ті, які роздали учням, і час до часу долучався до розмови. У дальньому кінці кухні тулилася до буфета мініатюрна чорнява дівчина, яка ні з ким не розмовляла і тільки поглядала на радіоняню. Вона саме дістала телефон. Дитини у підгузку поруч видно не було.
Прийнявши рішення щодо гри, Робін усміхнулася до Престона, який тримався поруч, і сказала:
— Вибач, маю відправити листа.
— Ох і працовита, — озвався він і рушив до кола учнів біля Маріам. Робін дістала айпад, і серце в неї упало: щойно у гру зайшла Хробак-двадцять-вісім і вже відкрила приватний канал з Баффілапусею.
Хробак28: привіт , як справки ?
>
Баффілапуся: непогано
Баффілапуся: Паперовобіла щойно сказала, що треба підтримувати активність, а то Аномія вирішить, що я
Хробак28: так аномія в сім модераторам сказав дивитися , щоб всі були тими за кого се бе видають , а не копами
Баффілапуся: я, мабуть, краще вийду. Треба поговорити з сестрою. Не хочу, щоб мене за це забанили
Хробак28: чикай а ти хіба не одна в сім’ї
«Чорт, чорт, чорт».
Баффілапуся: вона зведена, ми ніколи разом і не жили
Хробак28: аа ясн
Баффілапуся: я пішла. До завтра?
Хробак28: ага так цьомки
Робін закрила приватний канал, вийшла з гри і сховала айпад у сумку. Знову піднявши очі, вона побачила, що дівчина у чорному тяжко зітхнула і сховала телефон у кишеню. Ніби відчувши погляд Робін, вона підвела густо начорнені очі. Зненацька до Робін прийшов шалений здогад; не міняючись в обличчі, вона підійшла до групи і Маріам, яка розповідала учням про татуювання фіолетової квітки на своєму пухкому плечі. Виявилося, що воно свіже.
— ...до завтрашніх сотих роковин, — казала вона.
— Геноциду вірменів, — пояснив ліверпульський голос Престона Пірса у вухо Робін. — Тоді загинули її прадід і прабаба. Вина? — запропонував він, тримаючи у руках два келихи.
— Клас, дякую, — сказала Робін, маючи намір зробити не більше одного ковтка.
— Джессіка, правильно?
— Так... Вітраж просто дивовижний, — сказала вона.
— Так, Маріам зробила п’ять чи шість років тому, — розповів Престон. — Тут типу всі її друзі. Я ондо, допомагаю лаштувати дах.
— Ого! — озвалася Робін, дивлячись на кучеряву постать на вітражі. — Тобто ти тут уже давно, так?..