— А там є Блей чи Ледвелл? — спитав зацікавлений голосок з-за їхніх спин. Робін і Престон Пірс озирнулися: дівчина з синім волоссям та пірсингом, яка раніше представилася Дією, дивилася на вітраж. Робін подумала, що їй років вісімнадцять, не більше.
— Ні, — відповів Престон. Робін здалося, що він бреше.
Дія не йшла, чи то не зауваживши тону Престона, чи просто ігноруючи його.
— А хто це? Ледвелл і... — почала Робін.
— Еді Ледвелл і Джош Блей, — відповіла Лія з благосною поважністю людини, що володіє особливим знанням, доступним лише обраним. — Автори «Чорнильно-чорного серця». Це мультфільм.
— A, — кивнула Робін, — здається, я щось чула...
— Вони колись жили тут, — повідомила Лія. — Саме тут вони почали його створювати. Ти що, пс читала в газетах про те, як Еді Ледвелл за...
— Еді була моєю подругою і подругою Маріам, — тихо загарчав Престон Пірс. — Для нас її убивство — не захоплива сенсація, дідко тебе вхопи. Мо’, годі прикидатися, що ти хочеш малювати? Пензлюй уже на цвинтар. Мо’, десь на траві лишилася кров Еді. Збереш її, продаси на ібеї.
Дівчина почервоніла, в очах заблищали сльози. Вона попленталася геть від Престона. Робін стало її шкода.
— Кляті стени [7], — тихо сказав Престон до Робін. — Ондо ще одна, — він показав на чорняву дівчину. — Так ридала, коли загинула Еді, ніби то її сестра-близнючка. Та вона її в очі не бачила.
— Мені так шкода, що твоя подруга загинула! — Робін прикинулася шокованою. — Я... я навіть не знаю, що сказати.
— Я тримаюся, — коротко відказав Престон. — Отже, не знаш, що сказати? Робін не встигла відповісти, бо до кухні увірвався дебелий білявий хлопчик, вбраний у джинси та футболку. Рисами він нагадував велета-блондина: в обох обличчя були схожі на стилізовані маски давньогрецького театру. Робін вирішила, що це Брам де Йонґ. Малий щодуху загорлав пісню:
Het witte ras verliest,
Kom op voor onze mensen...
— Агов! — гукнув до Брама Престон. — Кіко разів тобі казали? Не смій це співати!
Кілька людей з гурту навколо Маріам зацікавлено озирнулися.
Брам голосно закректав. Його батько виглядав хіба трохи розвеселеним.
— Що це означає? — поцікавилася Робін.
— Вперед, — сказав хлопцеві Престон. — Розкажи їй. Брам широко й безпардонно всміхнувся до Робін.
— Це нідерландською, — пояснив він тонким дитячим голосом.
— Ясна холера, що нідерландською, а перекладається як? — наполягав Престон.
— Це означає «біла раса занепадає, повстаньмо за наш паро...».
— Все, — голосно обірвала його Маріам. — Досить. Брамс, це не жарт. Тут немає нічого смішного. Друзі, — звернулася вона до учнів, — повертаймося до роботи.
Всі потягнулися до столу, за яким сидів Нільс, лишаючи порожні горнята та келихи. Робін почула, як Маріам, опинившись поруч із Нільсом, строго йому сказала:
— Він цього не робитиме, якщо ти заборониш.
Але Нільс, який почав гратися з Брамом в армрестлінг, чи то не почув, чи то проігнорував Маріам.
Чекаючи своєї черги підійти до столу, щоб залишити ледь пригублений келих із вином, Робін підняла очі на вітраж, сподіваючись побачити Еді або Джоша. Вона запідозрила, що їх втілюють двоє збирачів фруктів: обидві постаті мали довге каштанове волосся, жінка кидала яблука чоловікові, який стояв під деревом. А тоді Робін не без подиву зауважила рубінового кольору літери, що аркою вигиналися у верхній частині вітража, ніби біблійний вірш.
Стан аномії стає неможливим,
коли між органами є солідарність
і підтримується достатній контакт
протягом достатньо тривалого часу.
40
Та я, якій за рік мине сімнадцять,
Ночами з ліжка звикла прислухаться
До того тужного квиління зливи,
Що змушує тебе боятись смерти
Й тягнутись до живих, щоби опертись
На когось, мов налякана дитина,
Й виплакати на чиїхсь руках
Порожнє серце, втамувати голод й страх,
Що калатають ним об шибку без упину.
Шарлотта М’ю,
«Учта»
Наприкінці заняття Маріам винесла стислий вердикт щодо кожного малюнка. Престон Пірс, який знову накинув сірий халат, курив самокрутку і усміхався, коли класу показували чергове його зображення. Найбільше його зацікавив портрет, намальований Робін; він же отримав професійну похвалу від Маріам. Завершивши оцінювання малюнків, Маріам побажала учням гарного тижня, сказала, що чекає на них наступного уроку, і додала, що заняття за два тижні скасовується, бо це буде день виборів і Маріам працюватиме на місцевій дільниці.