— Я... О Боже, о Боже...
Почулися безслізні схлипування. Вони могли бути щирими або ні, але Страйк не мусив нікого втішати. Він дивився на голубів у хмарному небі, аж поки Кеа не сказала:
— Чому я не можу вам все пояснити зараз? Я нічого не знаю... Я не Аномія! Я б ніколи... ніколи...
— Послухайте, я просто хотів дати вам можливість говорити за себе, — відповів Страйк. — Також хотів вам дещо показати...
— Що показати?!
— Фотографії, — відповів Страйк, і загалом це була правда. Скриншоти її твіттера у певному сенсі теж були фотографіями. — І документи, — додав він, збільшуючи градус інтриги. Згадка про документи завжди лякала.
— Ну... перешліть їх мені поштою...
— Але вони конфіденційні, — відповів Страйк. Виникла нова тривала пауза.
— Я... гаразд...
— Ви дозволите мені приїхати і поговорити?
— Так, мабуть... Так.
— У який день вам зручно? — спитав Страйк.
— Не на цьому тижні, — поспішно відповіла Кеа. — Мені надто погано. Може... наступного четверга?
На цей день була призначена презентація Меделін. П’яти- або шестигодинна мандрівка до Кінґз-Лінн Страйку була зовсім не до речі, але оскільки пріоритетом було викреслити якомога більше кандидатів на Аномію, він відповів:
— Чудово. Оскільки я їду з Лондона, то зможу прибути десь об одинадцятій. Вам так буде зручно?
— Так, — прошепотіла Кеа. — Домовились.
— І нехай це залишиться між нами, — попередив Страйк.
— Та кому я скажу?!
— Я просто хочу сказати, що зайві розмови завадять розслідуванню, а Джош, знаєте, дуже хоче, щоб воно було успішним.
Поклавши слухавку, Страйк написав Робін, що про інтерв’ю домовлено, і отримав у відповідь одне-єдине слово: «Чудово».
Страйк тільки встиг сховати телефон у кишеню, коли подзвонив Натлі, який мав стежити за Ґусом Апкоттом.
— Що таке? — спитав Страйк.
— Я за молодим стежу, так?
— Про що ти? — не зрозумів Страйк, стараючись не дратуватися.
— Та старий щойно вийшов з дому.
— На візку?
— Та ні, з ціпком. Говорить по мобільному.
— Лишайся на місці, поки не вийде син, — наказав Страйк. — А що решта членів сім’ї?
— Дружина кудись повезла доньку на машині. Пів години тому.
— Гаразд. Твій об’єкт — Ґус.
— Прийняв.
Натлі поклав слухавку.
Воллі та Ем-Джей саме розкрутили на розмову групу китайців. Татуйований бородань — Страйк подумки охрестив його Турісазом — кудись зник. Страйк лишився міркувати про Ініґо Апкотта, який, щойно дружина поїхала, встав і пішов на ослаблених ногах, щоб поговорити по телефону там, де останній родич не зможе його підслухати.
Він передзвонив Натлі.
— Іди за старим.
— Що?
— Кажу, іди за ним. Ти його ще бачиш?
— Так, він не дуже прудкий.
— Добре, то йди за ним. В ідеалі — підслухай, про що він говорить.
Поклавши слухавку, Страйк спитав себе, що за гру він затіває, і не знайшов відповіді. Він не любив «чуття» та «інтуїцію», вважаючи їх здебільшого проявами упереджень або сліпих здогадів. Однак він знав, що якби сам стежив за будинком Апкоттів, то пішов би за Ініґо.
Тимчасом у «Смачній ковбасці» Робін, яка пила уже четверту чашку кави, змогла вперше встановити прямий контакт з модератором на ім’я Чортикі, з яким раніше не розмовляла у приватних каналах. Вона заманила його, висловивши збентеження через складне завдання у грі.
Баффілапуся: я вже все спробувала. ТУПО ВСЕ.
Чортик1: лол
Чортик1: ти не одна така. Біля могили Вумбвелла завжди затор
Баффілапуся: Допоможи
Чортик1: спробуй дрекізми
Баффілапуся: я вже всі спробувала
Чортик1: це маловідомий. Подумай, що б сказав Дрек, якби кам’яний лев не пускав його далі
Баффілапуся: ?
Баффілапуся: я маю працювати, а сама сиджу і думаю тільки про якогось кам’яного лева
Чортик1: Підказка: сезон 2, епізод З
Баффілапуся: окей, стало легше, але якщо за перегляд ЧЧС на роботі мене виженуть, будеш винний
Чортик1: лол чого це ти на роботі? Сьогодні банківський вихідний
Баффілапуся: у нас маленька компанія, свої правила
Баффілапуся: а в тебе вихідний?
Чортик1: так і ні
Баффілапуся: ?
Чортик1: мав бути вихідний, але Дорогий Керманич сказав модерувати до шостої вечора
Чортик1: покарав за те, що в суботу я пішов на футбол
«Чортик1 — футбольний фанат», — записала Робін. А тоді спитала навмання:
Баффілапуся: М******** Ю******?