Люди в пабі викручували шиї, дивлячись на нього. Ретельно відвертаючи обличчя від групи у кабінці, принижений Страйк відмахнувся від десятків рук, що тягнулися допомогти йому. Турботливі запитання фінів — виявилося, що вони прекрасно розмовляють англійською — дали Страйку зрозуміти, що під час падіння оголився металевий стрижень, який був йому замість гомілки. Клекочучи гнівом, він так-сяк підвівся і покульгав до сходів; кукса дрижала і ледь тримала, коли він спускався сходами.
Опинившись у вбиральні, Страйк ввалився до кабінки, замкнув двері, опустив кришку унітаза і гупнувся на сидіння. Важко дихаючи, він задер холошу штанів. Коліно кукси, яке прийняло удар на себе, вже набрякло. Страйк помацав задню поверхню стегна і вирішив, що під коліном знову щось надірвалося. Біль накочувався хвилями; його майже нудило. Страйк вилаяв себе: як можна було не помітити той наплічник! Та навіть якби він зачепився здоровою ногою, все було б добре; відсутність чутливості у протезі — ось що його підвело.
Він почув, як відчиняються двері вбиральні; хоч би той, хто заходив, не планував посрати! Цівка сечі вдарила у пісуар; Страйк зітхнув з полегшенням. Із зусиллям підвівшись, він підняв сидіння назад і теж помочився, тримаючись на стіну кабінки рукою.
До офісу з цього пабу було недалеко, але Страйк сумнівався, що зможе подолати цю відстань пішки; доведеться брати таксі. Він прочинив двері кабінки.
Просто перед ним — явно на нього чекаючи — стояв бородань з руною на шиї, за яким Страйк стежив від оселі Воллі. Високий і широкий, Турісаз аж пашів агресією і дивився детективу у вічі, не моргаючи; тоді він зробив крок уперед, ставши до нього впритул.
Минуло три секунди — довше, ніж вибухав автомобіль, у якому їхав сержант Королівської військової поліції Страйк, якому відірвало тоді ногу; досить, щоб здогадатися: цей бородатий добродій вирахував Страйка ще під час довгого спільного стеження за одним і тим самим об’єктом; і більш ніж досить, щоб обдарований боксер зрозумів, яким буде розвиток цієї ситуації. Хтось інший, може, сказав би «даруйте?» або спитав «щось сталося?»; може, навіть примирливо підняв би руки, пропонуючи поговорити, але контроль над свідомістю Страйка перехопило мигдалевидне тіло; у кров шубовснув адреналін, і пекучий біль відступив до часу.
Страйк зробив фальшивий випад лівою Турісазу в голову. Той ухилився і собі теж замахнувся на Страйка, та запізно: правиця Страйка врізалася йому у сонячне сплетіння. Він відчув, як кулак глибоко входить у м’який живіт супротивника, почув тонкий свист, що вирвався з його легень, побачив, як він складається удвічі та — найприємніше — послизається на, мабуть, своїй власній сечі на підлозі. Задихнувшись, Турісаз упав на коліно, а Страйк швидко покульгав до дверей.
Кривлячись від болю — щоб завдати удару, йому довелося крутнутися на куксі, притиснувши її запалений кінець до протезу — Страйк буквально витягнув себе нагору, поспішаючи опинитися на вулиці, поки Турісаз не оговтався. Воллі з Вельветовою Курткою зникли; вочевидь, бойового пса послали розібратися з нишпоркою, а самі тимчасом накивали п’ятами.
Божество, що опікувалося дрібними удачами після великих провалів, усміхнулося Корморану Страйку: щойно спітнілий детектив вигулькнув з Крейвен-Пасажу на Крейвен-стріт і підняв руку, нагодився чорний кеб.
— Денмарк-стріт, — видихнув Страйк, хапаючись за ручку дверцят і важко влізаючи на сидіння.
Щойно таксі рушило з місця, Страйк озирнувся і крізь заднє скло побачив Турісаза, який вибіг з провулку і завмер, дико роззираючись. По рухах його губ можна було чітко прочитати слово «курва». Страйк відвернувся. Він розумів, що сильно пошкодив ногу і ходити не зможе. Перспектива підйому трьома прольотами металевих сходів до квартири під дахом наганяла жах: цілком можливо, що йому доведеться сісти на сходи дупою і повзти спиною вперед, ніби мала дитина.
Знову задзвонив телефон. Думаючи, що це Робін, Страйк дістав його з кишені і побачив номер Натлі.
— Алло, — сказав Страйк, стараючись не виказати своїх мук голосом. — Що сталося?
— Є дещо на старого з ціпком, — дуже самовдоволеним тоном повідомив Натлі. — На містера Апкотта.