З досвіду я знаю, що випробування, яке мені нав’язують, матиме катастрофічні наслідки для мого здоров’я. Незважаючи на це, я погодилася, усвідомлюючи всю незворотність наслідків.
Раніше я писала про свої намагання жити у менш жертовний спосіб і опановувати здорові механізми побудови безпечних кордонів. Суспільство нав’язує нам образ «хорошої» людини, які ставить потреби інших вище за свої власні. Як і всі хронічно хворі люди, я постійно картаю себе за нездатність справлятися з речами, які здорові приймають просто як належне.
Серед моїх — вкрай численних! — проблем є РДУГ, до якого додається класний мінібонус під назвою дисфорія чутливості до відмов. Вона проявляється як реакція на критику, якої нейротипова людина навіть не помітить. Тож коли мені кажуть — неявним чином — що я безсердечна егоїстка, бо не хочу робити щось явно для мене шкідливе, мене легко переконати, хоч я і розумію, що це маніпуляція.
Так, здається, постійного болю та суїцидальних думок було ще мало.
Дякую, ЖИТТЯІ
Колеги спуні, порадите щось?
#хронічнохворі #спуні #ПОТС #СДУГ #РДУГ #аллодинія #схв #невидимість інвалідність #тригери #кордони #RSD #ейблізм
Під цим текстом було два коментарі:
spoonie-sara-j
Кеа, це важко, але ти маєш зосередитися на СОБІ!
jules-evola
Вскрийся.
— Що таке «спуні»? — спитав Страйк, коли Робін дочитала.
— Мені теж довелося гуглити, — відповіла Робін. — Це термін на позначення хронічно хворої людини. З’явився після допису у блозі, де автор вимірює свій обмежений запас енергії ложками, тобто «spoons».
— До чого тут ложки? — спитав Страйк.
Хоч яка втомлена була Робін, збентежений вираз обличчя Страйка змусив її усміхнутися.
— Наскільки я зрозуміла, коли автор... та ні, авторка... говорила про свою втому, вона взяла жмуток ложок, щоб показати одиниці енергії. Хай там що, Кеа ж не відмовилася від розмови? Уже добре.
— Поки не відмовилася, — відповів Страйк і потягнувся по сигарети. Він закурив, кинув сірник до попільнички і спитав: — Мала час почитати нотатки Натлі про Ініґо Апкотта?
— Так, — кивнула Робін. — Звісно, це цілком може бути роман на стороні, але також і розмова з людиною, якій він дає поради чи наставляє у чомусь.
Нотатки Натлі не дуже допомагали реконструювати односторонню розмову, оскільки були дуже скупі. Власне, він майже всі їх зачитав Страйкові по телефону.
— «Кохана дитино» — це занадто інтимне звертання до учениці, — відзначив Страйк. — Втім, я сумніваюся, що відомості про сексуальне життя Ініґо допоможуть нам розкрити цю справу...
Якби Страйк не виглядав настільки змученим та пригніченим, Робін спитала б, нащо він взагалі відправив Натлі за Ініґо. Мабуть, вираз обличчя зрадив її думки, бо Страйк додав:
— Не знаю, нащо я сказав Натлі йти за ним. Просто це здалося цікавим — іти розмовляти по телефону туди, де ніхто з рідних не зможе його підслухати.
Мобільний Страйка задзвонив. Побачивши ім’я «Меделін» (догори ногами), Робін негайно підхопилася і сказала:
— Бери слухавку, я все одно вже маю йти.
Якби Робін не підвелася, Страйк би краще відправив дзвінок на автовідповідач. Зовсім не хотілося слухати новий сорокап’ятихвилинний монолог про те, що презентація буде оглушливим провалом, але, не придумавши причини для продовження розмови, він дочекався, поки за Робін зачиняться двері, і прийняв дзвінок.
Меделін почала, як завше в останні кілька днів, з чуйних розпитувань про ногу Страйка і зі щирих ремствувань на відсутність можливості допомогти йому чи запросити пожити в себе, адже вона така зайнята. Страйк зовсім не переймався з цього приводу, навіть потай радів. Він не один раз пояснював Меделін, що краще лишиться у своїй квартирі на горищі, яка була ідеальна пристосована до потреб одноногої людини і забезпечувала йому самодостатність.
— У тебе ще є їжа? — стривожено спитала Меделін.
— Пат мені все приносить, — відповів Страйк. Він не збрехав: офісна менеджерка без жодних скарг заносила йому нагору пакети з продуктами.
— Як гадаєш, коли ти зможеш знову виходити?
— Сподіваюся, що за кілька днів.
— Тобто ти зустрінешся зі мною після презентації, на наступному тижні?
— Якщо до того часу матиму обидві ноги...
— Ти ж щойно казав, що за кілька днів уже вийдеш.
— Так, напевно, — відповів Страйк, стараючись не показувати роздратування.
Як він і очікував, Меделін вибухнула новим монологом на тему мордувань, яких завдавала їй нова колекція прикрас. Страйк мовчки слухав, курив і старався не думати про Робін.